Розділ 20

Минуло кілька тижнів, перш ніж гела зрозуміла, що самій вже не впоратися. Вона справно проводила весь свій вільний час у бібліотеці та самостійно студіювала підручники. Дар шукав на полицях іншу корисну літературу, а бібліотекар уже втомилася бігати за ним, пояснюючи, що носити книги в пащі – блюзнірство чистої води!

Щоправда, тішило бодай те, що праця дала свої результати. Ріна стала краще відчувати й контролювати свою магію, а виготовлення зілля перестало бути для неї такою мукою. Так, удома вона цілком непогано вміла справлятися з цим завданням, але ніякого задоволення це їй не давало. Тепер дівчина буквально відчувала, як з кожним вивченим заклинанням магія ставала слухнянішою. Вона ніби лилася в її венах, впевнено циркулюючи по всьому тілу.

Дарій мав рацію – без тиску з боку оточення процес йшов легше, адже який би не був результат, він завжди був позитивним для неї. Навіть маленькі перемоги тепер викликали радість та щире захоплення.

Це почуття було дивним для Ріни - вона ніби була згорнута в тугий кокон з нервів, а тепер змогла поступово розкритися. Гела помітила, що і до всього іншого почала ставитися трохи простіше - тепер її зовсім не хвилювало те, в яких умовах вона живе, чи довго пробуде в Ашхемі, й хто знаходиться поруч. Хоча ні, з останнім, звичайно, вона погарячкувала - божевільний квартет дівчат все ще дратував. Причому не можна було сказати, що хтось із них зачіпав її – навіть Фрейя облишила, але щось раптом змінилося. Може, це сама Ріна стала впевненішою, або в неї просто не залишилося часу на всю цю мишачу метушню, вона не знала, але на душі тепер було спокійно.

По суті, все, що вона робила до сьогодні, це було повторення того, що дівчина навчала ще в Йоденхелі. Але навіть ці знання далися насилу, адже тепер Ріна вивчала все наново і практикувала доти, доки не отримувала бажаного результату. Однак, коли настав час опановувати щось нове, Ріна все ж зважилася звернутися за допомогою до Глосса. Не сказати, щоб вона горіла бажанням зробити це, але не варто було відтягувати.

Заняття вже давно закінчилися, але гела точно знала, що її куратор сидить у своєму кабінеті – не раз і не два вона бачила, як учні заходили туди, навіть якщо за вікном густішали сутінки. Ріна тільки підняла руку, щоб постукати у двері, як ті самі відчинилися.

– Ти? - похмуро окинув її поглядом Глосс, що стояв на порозі, і відступив углиб кабінету. - Зізнатися, я чекав, що ти прийдеш сюди швидше, - сідаючи за стіл, промовив чоловік. - Отже, у тебе виникли якісь питання?

- Власне, я хотіла б попросити у вас допомоги, - рішучість раптом покинула Ріну, і вона зам'ялася.

– Яку? Я слухаю.

- Ну ... - Дівчина тягла, сама не розуміючи чому - вигляд викладача змушував її ціпеніти. Напевно це тому, що на заняттях вони завжди були з класом і Глосс ніколи не дивився на неї так уважно.

- Ріно, або ти кажеш, навіщо прийшла, або я йду. У мене зараз накопичилося багато справ, то ж вільного часу просто подивитися на те, як ти мовчиш у мене немає, - його голос звучав стомлено, а під очима залягли тіні. На уроках куратор здавався їй таким рішучим і впевненим, що дівчина ніколи й не думала про те, що він може відчувати звичайні людські слабкості - хотіти спати, їсти, сумувати чи радіти. І як вона раніше не помічала цього?

- Вибачте, мабуть, я не вчасно прийшла. Зайду іншим разом, - гела піднялася, щоб піти, але Глосс раптом підпер рукою голову і, постукуючи олівцем по столу, сказав.

- Заспокойся, я твій куратор і маю час вислухати тебе. Що трапилося? Зникла форма? Супутника погано годують? Меблі жахливі? - Він перераховував питання, з якими найчастіше зверталися учні, але почувши відповідь дівчини, розгубився.

- Ні, мене все влаштовує, та й з формою все у повному порядку. Але я хотіла попросити вас допомогти мені з підбором літератури для занять. На уроках я не можу відпрацювати все, що хотіла б, та й магія слухається краще, коли її посилено тренувати… Я щось не те сказала? - Побачивши його здивоване обличчя, запитала Ріна.

- Щось я не зрозумів. Ти дійсно прийшла до мене тільки для того, щоб поговорити про навчання?

- Так, - кивнула дівчина.

- То ти прийшла поскаржитися? На звичайних заняттях викладачі не достатньо зрозуміло подають інформацію? – примружившись, поцікавився Глосс.

- Ні, все гаразд, але мені цього мало. Я хочу спробувати розвинути свою силу швидше, тому займаюся додатково. Щоправда, все просувається не так швидко, як мені хотілося б.

Глосс мовчки глянув на неї, примружився, потім різко встав і пройшовся кабінетом.

- Професоре? - Обережно покликала його Ріна, і чоловік обернувся.

- Зараз я не готовий надати тобі список потрібної літератури, але вже до кінця тижня спробую поговорити з викладачами і дізнатися у них, які б книги рекомендували вони. Поки що можу тільки запропонувати ці кілька видань – вони, звичайно, стосуються лише бойової магії, але в них легко розібратися.

Глосс швидко написав на папері кілька назв книг і віддав їх Ріні. Та одразу ж забрала записку та пробіглася очима, розуміючи, що деякі роботи вже прочитала. Зрештою, коли в тебе немає друзів і званих вечорів, то стає дуже багато вільного часу.

- Дякую, професоре, - усміхнулася Ріна, встаючи. Глосс дивно дивився на неї, і це не могло не здивувати дівчину. – Я щось не так зробила? – знову перепитала вона.