Розділ 19

 - Доброго ранку!

Крик злякав гелу, але коли вона розплющила очі, буквально втиснулася в підлогу від несподіванки. З якихось незрозумілих причин Дарій вирішив стати її персональним будильником і вже виконував свої професійні обов'язки. Пес заліз на Ріну, виставивши свої лапи по обидва боки від голови дівчини й посилено тицявся носом їй в обличчя.

- Відчепись, ранок добрим не буває! - Вона намагалася сховатися під ковдрою і відвернутися, але Дар був напоготові й вже встиг залізти в її укриття. – Ай! Ти що виробляєш? Забери свій холодний ніс! – закричала Ріна, коли оголеною шкірою торкнувся мокрий ніс пса.

«І не подумаю! Вставай, давай! - останні слова він вимовив у думках, бо в зубах уже стискав край ковдри й старанно стягував її з дівчини.

- Все, прокинулася я, прокинулася! – роздратовано повідомила дівчина, стоячи посеред кімнати. - Та що з тобою таке? Жахи вночі закатували, то ти вирішив і мене сну позбавити?!

- Ні в якому разі! Збирайся, у нас сьогодні багато справ.

- «У нас»? - З сумнівом уточнила Ріна. - Яких же це, дозволь дізнатися?

- Ти збирайся поки що, а я тобі коротко розповім свій план.

- Гаразд, але я пішла вмиватися.

- Як скажеш, та я залишаюся тут, - Дарій із задоволенням розтягнувся на імпровізованому ліжку Ріну, за що одразу ж отримав осудливий погляд. – Що?! Ти все одно вже не спатимеш!

Дівчина тільки закотила очі та вийшла. У коридорі було порожньо, всі учні ще спали, то ж питання, для чого її розбудили в таку рань, ставало все більш актуальним.

«Розказуй, ​​кате, що ти вже придумав.»

«Я тут сьогодні не спав і…»

«От! Я знала, що ти сам не спиш, й іншим заздриш – від цього всі проблеми! - Дівчина іронічно посміхнулася дзеркалу, хоча Дар її посмішку все одно не побачив.

«Не в тому річ. Мені не давали спокою слова цього дивного хлопця.

«Ти про Ская?»

«Ага. Він в дечому має рацію.»

«І в чому ж? Ну так з цікавості. Особисто я не думаю, що він хоч у чомусь мав рацію» - чесно зізналася гела.

«А я так не думаю. Поговорімо відверто - ти й справді не докладаєш стільки зусиль, як могла б. - пес багатозначно замовк, але й Ріна не поспішала відповідати йому. - «У тебе більше знань, ніж у багатьох учнів Ашхема, та, на жаль, ти зовсім не вмієш ними користуватися».

«Могла б – уміла б. Ти ж знаєш, як це складно. Теоретично я все добре засвоюю, але на практиці…» - навіть у думках дівчина застогнала, уявляючи, як доведеться знову і знову даремно витрачати час і сили на те, що в неї ніколи не вийде.

«Я думав над цим і зрозумів, що ти заздалегідь готуєшся до поразки.»

«Бо я знаю свої сили. Я це проходила не раз – силуєшся заради перемоги, але потім… Знаєш, як це, коли всі чекають від тебе звершень, гідних гели, а потім… Ні Дар, до розчарованих поглядів я звикла, але повторювати це ще й тут я не хочу.»

Ріна повернулася до кімнати й почала неквапливо перебирати речі – на вихідних учні могли відмовитися від форми, тож дівчина могла приміряти власний одяг. Втім, подумавши, вона обрала звичайні чорні штани та світло-коричневу куртку.

Дарій відразу помітив зміну в настрої подруги, але відступати не мав наміру.

- Послухай, я розумію, що всі ці очікування на тебе давлять. Але глянь на все з іншого боку.

- З якою це? Ти думаєш, що якимсь дивним чином цей острів виявиться місцем сили, і моя магія раптом підкориться мені? - Втомлено припустила Ріна.

- Ні. Просто тут ти не гела, не дочка Аарона Шардена, колишнього спадкоємця трону Йоденхела і вже точно не володарка дракона (так-так, ненавиджу це слово, але саме так це називається). Ти звичайний «спалах» - дівчина з силою, що ледве прокинулася. Ніхто не чекає від тебе крутих звершень - тільки цікавість до того, а що саме ти зможеш зробити.

- І що, це, по-твоєму, не одне й те саме?

- Ні, - мотнув головою Дар. - Вдома у тебе завжди висока планка, до якої ти просто не можеш дотягнутися, бо вона занадто далека. Тут же планки взагалі немає – ти працюєш настільки, наскільки сама зможеш. Дистанцію ніхто не задає, то ж будь-який твій успіх цінуватиметься вище.

- І що? Чим це допоможе?

- Спробуй ще раз. Не озираючись на оточення. І не кажи зараз, що ти й так викладаєшся на повну, це не так, і ми це знаємо.

- Добре, чого ти хочеш від мене? - Дівчина схрестила руки на грудях і невдоволено подивилася на Дара. Їй хотілося образитись на нього, але супутник був єдиним, з ким вона могла чесно говорити про свою магію.

- Хочу, щоб ти спробувала навсправжки взятися за навчання. Не зважаючи на викладачів та інших учнів. Без цього ти не зможеш вибратися з академії, а отже, ми назавжди залишимось у її стінах. Те, про що говорив шаї Нар - не жарти й не порожні погрози. Магія Ашхема значно сильніша і надійніша, ніж будь-які заклинання магів, і домовитися з нею не вийде.

- І як, на твою думку, я повинна розвинути силу без викладачів? - Це було сказано без претензій або виклику - просто питання людини, яка заплуталася, і тільки.