Розділ 13

- Отже, що ви хотіли сказати? – порушив тишу Аарон.

- Я повинен відразу вас попередити, що не виконуватиму вимогу дівчинки, - твердо повідомив гоблін.

- Ви цього не можете зробити? - Здивувався маг, але ректор похитав головою.

- Можу, але не стану. Я повторюю - мене не цікавить те, чому ви хотіли її сховати й від кого. Але виходячи з того, що я знаю, захищати її від інших учнів не варто.

- Це ще чому?

- По-перше, хочеш щось сховати – залиш на видноті. Це правило працює, скільки я себе пам'ятаю. То ж ізолювавши Ріну від інших, ми лише привернемо до неї непотрібну увагу.

- А по-друге? - Зрозумівши, що гобліну є що ще сказати, уточнив маг, відчуваючи недобре.

- А по-друге, вашій дочці не завадить трохи спуститися на землю, - жорстко промовив шаї Нар.

- Що перепрошую? - Чоловік навіть захлинувся чаєм, почувши слова співрозмовника.

- Ви чудово мене почули. Я звик спостерігати за своїми учнями, навіть за новачками. І те, що я побачив за цей ранок, мене зовсім не втішило. Вона самовпевнена, гордовита, зневажливо ставитися до інших і явно вважає себе вищою за всіх. Навіть якщо йдеться про професорів.

Аарону було неприємно чути таке про доньку, та ще й від якогось дрібного, зарозумілого...

Закінчити думку він не встиг, тому що шаї Нар перервав його:

- Досить злитися та ображатися – ви не в тому віці та статусі, щоб дозволяти собі таку нісенітницю! Ви знаєте, що я маю рацію, навіть якщо й не хочете це визнавати!

- Вона гела, і довела це! Ви знаєте, хто її супутник? – холодно відповів Аарон.

- Здогадуюсь. Талановиті артефактори є не тільки у вашому королівстві, повірте. Але її статус та вміння не такі, як мали б бути, – похитав головою гоблін і простяг магу прошиті листи. – Це результати сьогоднішнього дослідження. У перспективі Ріна може стати сильним магом, не набагато слабшим за вас, але зараз...

Аарон швидко пробігав рядки очима, і з кожним новим листом похмурнів все більше. Так, вони з дружиною хвилювалися за майбутнє дочки, але з полегшенням зітхнули, зрозумівши, що вона гідно пройшла випробування. Дочитавши все, чоловік роздратовано зім'яв листи в руці.

- Ви явно потрапили у скрутне становище, тому що розраховували на те, що ваша дочка опиниться в іншому місці. Але з іншого боку, тепер у неї з'явилася унікальна нагода, яка дається не кожному. Тож скористайтеся цим, відпустіть своє пташеня на волю! Ця пташка надто засиділася в батьківському гнізді, - продовжував переконувати його ректор. Маг кинув на нього розгублений погляд і відвернувся.

- Я не можу її тут кинути. Вона занадто ніжна для цього місця, - зчепивши перед собою руки, промовив він. – А я дуже добре знаю, як виховують і для чого готують учнів Ашхема.

- Так було раніше, зараз багато що змінилося, - різко сказав ректор, і, наче нічого не було, продовжив: - Ніжність у нашому світі - надто велика розкіш. Дівчинці настав час з нею попрощатися. Що ж до іншого, то її безпеку я особисто готовий вам гарантувати. Як і те, що простежу за навчанням. Ми зробимо все можливе, щоб браслет швидше залишив її руку. Але решта залежить тільки від неї.

- Ні, я так не можу, - мотну головою Аарон і встав.

– У вас немає іншого вибору. Залишити стіни академії ваша дочка не зможе, як і ви – залишитися тут.

- Я не говорю про себе, але, можливо, хтось з охоронців…

Гоблін невдоволено стиснув губи й кинув на чоловіка злий погляд:

- Послухайте, ви, може, і велика шишка в Йоденхелі й робите серйозні справи, але зараз ви поводитесь як сльозлива міра! Невже ви насправді не в змозі зрозуміти, що навіть приставивши до Ріни цілий полк - не врятуєте її? Забудьте про неї на кілька місяців, і цим допоможете їй більше, ніж хотіли б. Не привертайте до неї увагу, не виділяйте з натовпу та дозвольте рости не в тепличних умовах! Це все, що вам треба – ні більше, ні менше.

Аарон глухо загарчав. Першим поривом було кинутися на коротуна й добряче струсити його, щоб той перестав нести нісенітницю про його дочку, але гоблін раптом спокійно, без жодної загрози вимовив:

- Мені нічого не варто викинути вас з академії та заблокувати вхід. Я в змозі зробити це, повірте. Тепер годі вже цих сліз і стогнань, я й так подарував вашій родині більше часу, ніж ви того заслуговуєте. Ви звернулися до мене за допомогою, і я зробив усе, що зміг. Решту я робитиму на свій розсуд. Дівчинка залишається тут, і ставитимуться до неї так само як і до інших учнів Ашхема. Жодної охорони або додаткових благ вона не отримає. Зі свого боку, я, повторюю, особисто проконтролюю її безпеку та успіхи у навчанні. Це найбільше, що ви можете отримати, - гоблін простяг руку Аарону, але той не потиснув її, а лише з підозрою глянув.

- Що ви хочете отримати натомість?

- Нам ні до чого конфлікт із Йоденхелом, але своїми принципами я не звик поступатися, - відповів шаї Нар.

– Вибору у мене немає, як я розумію?

- Саме так.

- З дочкою хоч дасте можливість попрощатися?

- Звісно ж.

- Ну що ж, у такому разі, я довіряю вам її життя, поки Ріна не зможе повернутися додому. - Він потис руку ректора, але, не відпустив її. Шаї Нар здивовано глянув на чоловіка, і той, недобре посміхнувшись, додав: - Але, якщо з нею хоч щось трапиться, на вас чекає дещо страшніше, ніж конфлікт з моєю країною. Це я обіцяю.