Розділ 9

Увечері наступного дня Ріна стояла біля каміна у своїй кімнаті й нервово смикала каблучку на пальці. Поруч із нею зручно вмостився Дар – йому припала до смаку нова іпостась, хоча в лапах він все ще плутався – ті були значно довші, ніж у колишньому тілі. Батько мав рацію, і артефакт дійсно дав можливість супутникові змінити на якийсь час тіло, але магія була досить нестабільною, то ж довелося одягнути колишньому дракону нашийник. Непримітний медальйон, закріплений на ньому, був тим самим артефактом, який повинен підтримувати постійну форму тварини, не обмежуючи її сил або можливостей.

- Ти готова? – пролунав за спиною батьківський голос.

- А хіба до такого можна бути готовою? - Обернувшись, поцікавилася Ріна.

- Іди сюди, - раптом сказав батько і міцно притис до себе гелу. – Я обіцяю, що зроблю все можливе, щоби швидше знайти зрадника. Тоді ти без проблем зможеш повернутися додому і жити колишнім життям, - тихо, але впевнено промовив Аарон.

- Дякую, тату. Для мене це важливо – не хотілося б прожити життя в компанії одного тільки дракона, - усміхнулася Ріна.

- Гей, а чим тобі моя компанія не подобається?! - потягнувшись, спитав Дар. - Якщо хочеш, я можу і тут залишитися.

- Оце вже ні, Дарію, цього ми тобі не дозволимо - хто ж ще крім тебе заспокоюватиме Ріну? Чи ти хочеш, щоб вона збожеволіла від самотності? - сміючись, заперечила Кес.

- Кессіді, заради тебе я готовий піти й не на таку жертву, - трохи схилив голову в поклоні Дар. Враховуючи його вік, він цілком міг поводитися з батьками Ріни як з рівними, чим і користувався.

Двері кімнати відчинилися, і до неї увійшли п'ятеро слуг. Кожен із них ніс по тринозі, зверху які мали невеликі металеві таці. Ріна знала, що такі використовувалися для створення ритуального кола – на триногах запалювали вогонь, який мав посилити магію та стабілізувати її потоки.

– Рівніше ставте, рівніше! Хто вас вчив створювати ритуальне коло? Ось же шибеники - все доводиться переробляти самому ... - ще з коридору почулося невдоволене буркотіння верховного жерця Йоденхела, поважного Мікаеля. Батько Ріни стверджував, що навіть у його дитинстві обличчя цього старця вже було знівечене численними зморшками, тож дізнатися, скільки насправді йому років було просто неможливо.

Мікаель був справжнім джерелом знань і завжди охоче ділився ними не тільки з монархом, якому прислужував, але й зі своїми учнями. Інша річ, що він ніколи не відмовляв собі в задоволенні трохи побурчати та показати, що завжди знає, як і що зробити. Ось і зараз він уважно оглянув кожну зі встановлених триногів і нічого не став з ними робити. Спираючись на свою палицю, чоловік обійшов їх по колу, після чого хмикнув і вимовив заклинання. Яскравий вогонь миттєво спалахнув на пласких тацях, а на підлозі з'явилася пентаграма зі старовинними рунами. Більшість із них не пам'ятали навіть артефактори, не те що звичайні маги, але Мікаель знав їх усі до одної.

- Доброго дня, дівчинко моя, - ласкаво промовив жрець, обернувшись до Ріни. Він завжди поводився з нею, ніби гела була його улюбленою онукою, яку треба захищати та оберігати. - Ніколи не думав, що першою людиною, яка скористається притулком, станеш саме ти. Втім, я завжди здогадувався, що зірки обіцяють тобі щось цікавіше, ніж усі ці палацові інтриги, - останні слова він сказав тихіше, ніби не бажаючи ділитися цінною інформацією.

- Вітаю, Мікаелю, - Ріна з ніжністю обійняла старця. Їй, одній з небагатьох, він дозволяв називати себе на ім'я, хоча навіть батько і дядько дівчинки зверталися до нього не інакше як «Святійший».

- Ну що ж, напевно, тобі вже про все розповіли, але я все ж повторю. Зараз ви з Дарієм станете в центр пентаграми, а ми з Його Величністю перенесемо тебе до притулку. Не хвилюйся, нічого страшного не станеться - ти просто заплющиш очі, а коли відкриєш їх - вже опинишся в іншому місці. Пробратися без нашої допомоги туди ніхто не зможе, тож тобі нічого боятися. Як ти вже, мабуть, знаєш, ніхто інший не зможе перебувати поряд з тобою в цьому місці. То ж в тебе буде час подумати про своє майбутнє, потренуватися, або чим ще займаються молоді люди твого віку? - Мікаель тихо засміявся і підморгнув дівчині, чим викликав її збентежену усмішку. - Магія забезпечить тебе всім необхідним. А щойно буде можливість – ми одразу ж перенесемо тебе назад. Ну що ж, якщо все зрозуміло, то, давай, швидше почнемо, – здавалося, для жерця це був черговий ритуал, який він виконував щодня. Ніякого хвилювання чи сумнівів – на своєму віку він уже бачив стільки подій, навряд чи навіть пам'ятав, як це – переживати через щось.

Ріна нерішуче потупцювала на місці, а потім переступила межу пентаграми.

- Прямо в центр, дівчинко моя, інакше закляття може неправильно подіяти, - м'яко підказав їй старець.

Гела зробила ще кілька кроків, потім озирнулася і кивнула, ніби сама підтверджуючи, що стоїть точно на перетині всіх ліній. В руку уткнувся вологий ніс Дарія, і дівчина спершу навіть здивувалася – таким незвичайним було це відчуття.

«Ну що ж, до зустрічі на тому боці?» - навіть у думках голос супутника тремтів від хвилювання - раніше і йому не доводилося робити нічого подібного.

Батьки й дядько стояли вдалині, з занепокоєнням спостерігаючи за тим, як починають світитися грані пентаграми, а їхня дочка поступово розчиняється в повітрі. Гела стиснула зуби, щоб не закричати - до такого її не готували наставники, та й ніхто з подруг не казав, що на неї може чекати щось подібне. Ріна не хотіла ховатися від зрадника, ставати частиною серйозних політичних інтриг або ризикувати своїм життям - їй хотілося звичайного життя дівчини з її оточення. Але тепер вона навіть не знала, чи зможе колись повернутись, вийти заміж і народити дітей. Якщо щось піде не так, вона назавжди може залишитись у притулку, і єдиним її співрозмовником буде Дарій.