1 Глава

1 Глава

"Я присягаюся служити магії та всім її законам, що укриті в серці світу. Я обіцяю вірити в її силу, в її благословення та виклики. Моя душа є її частиною, і я зобов’язуюсь шанувати мудрість тих, хто прийшов до неї раніше, і вчитися від кожного, хто поділиться своїм досвідом.

- Дурна присяга і так ясно, що я вірю в її силу, лише трата часу і не більше, - шептала я своє невдоволення своїй подрузі, яка так само як і я мріяла про скоріше закінчення цієї фігні. Було б не погано поспати годинки зо три, а ще краще п’ять.

- І не кажи, я так їсти хочу, а ще цікаво глянути на нашу сусідку по кімнаті. Нас здається троє буде. - почала бурчати вжеРисся, яка так само як і я ненавиділа церемонії. Напевно через те ми й подруги. Рисся була дуже доброю і ніжною з самого нашого дитинства. В неї легший характер, спокійніший і більш оптимістичний коли мій напрочуд впертий і важкий. Деколи мені здається, що без дівчини я б себе не витерпіла. 

Рисся була чудовою подругою, а її внутрішній світ відповідав її зовнішності. Вона була висока та дещо худорлява, і з віком на її ноги кидали погляди дедалі більше магів і на ці погляди я завжди закочувала очі, а подруга лише сором’язливо посміхалася до них. Її кучеряве світло-руде волосся завжди було прикрашене квітами та такі неймовірні смарагдові очі.Я б дивилася в них годинами. Вони випромінюють добро. Тому завжди під час розмови я дивлюся на них, мені здається, що ця дівчина може розтопити навіть саме холодне серце.

Рисся має ластовиння на обличчі, яке зачарує кожного, воно лише підкреслює її красу та завжди виглядає так, ніби щойно вибігла з квітучого саду.

- Я, як студент АкадеміїВальдора, обіцяю бути вірним своїй меті — не просто вивчити заклинання, а й розкрити магію в її найглибших і найтонших формах."

Нарешті присяга закінчилася і як же ж прекрасно, що на сьогодні цьому всьому кінець, не хотілося після цього лепету ще йти знайомитися з магістрами. А оскільки я добре розуміюсь в емоціях, то приємне навчання на нашому зимовому факультеті, який має назву „Глейсморн” аж ніяк не буде. Особливо у дивака, який стояв якомога далі від всіх і звисока дивився на нас своїми льодовитими очима і це я навіть не перебільшую, у нього дійсно очі кольору льоду, здаються прозорими, але водночас з тьмяно-блакитним відтінком.

- Про що задумалась ? - я й не помітила, як легкоРисся мене підхопила за руку і ми вже йшли у напрямку буфету, який знаходиться поряд з нашою майбутньою відпочинковою зоною.

- Та так, про магістрів, які будуть нас навчати - так переговорюючись про подальше навчання ми зайшли у залу відпочинку.
Пам’ятаю як зайшла уперше в це місце тоді коли був поділ на факультети, ще після закінчення магічної школи Обдарованих. Цей тихий та водночас просторий куточок покорив моє серце зразу, таке враження ніби кожен студент може знайти тут місце для себе — від зручних крісел і диванів до окремих затишних кутків для тихих роздумів або приватних бесід з друзями, про які ніхто немає знати. Нам розказували, що стелі в цьому крилі оздоблені м’яким освітленням, яке змінюється відповідно до пори року — влітку вони світяться теплим жовтим, восени — м’яким оранжевим, взимку — холодним блакитним світлом, а навесні — ніжно-зеленим.

Тут кожен куточок прикрашений живими рослинами, що змінюються залежно від сезону. Влітку тут ростуть квітучі рослини, восени — витончені папороті та жовте листя, взимку — химерні кущі з інеєм, а навесні — зелені пагони та аромати свіжих квітів. А завдяки величезним вікнам, які розташовані вздовж зали видно красиві пейзажі навколо Академії. Доходячи до кінця нам з Риссею відкриваються великі кам’яні двері до буфету.

Це місце не менш чарівне, адже тут подають страви з різних сезонних інгредієнтів, що змінюються залежно від пори року. Меню містить різноманітні страви, починаючи від легких закусок та десертів до ситних основних страв, які допомагають відновити сили після довгих навчальних годин. Багато з цих страв мають магічний відтінок — наприклад, напої, що допомагають відновити енергію або підвищити концентрацію. У зимові місяці популярні гарячі напої з магічними властивостями для зігрівання, а влітку — охолоджені еліксири, що відновлюють сили.

У буфеті завжди є великий вибір свіжих фруктів і випічки, приготованих за стародавніми рецептами, що використовуються на кожному факультеті. Ті, хто хоче особливого відпочинку, можуть замовити «магічні десерти», які за допомогою чарівного варіння отримують свій особливий смак і текстуру.

Наскільки я зрозуміла то відпочинкова зона й буфет мають магічну ауру: особливі магічні освітлення і легкі магічні заклинання, що розслаблюють і додають енергії, навіть у мені піднявся настрій щойно я сюди зайшла.

- Поки ми слухали ту промову то я капець як зголодніла якщо чесно, а ще хочу какао і чогось солодкого-солодкого - на ці слова я голосно засміялася, адже ця руда бестія жити не може без солодкого, коли я ж рідко його вживаю, адже не дуже подобається смак солодощів.

- Я думаю, що потрібно скоріше поїстийпіти трішки поспати, тим більше нас ще чекає знайомство з новою сусідкою і з завтра вже почнеться повноцінне навчання -Рисся ж на мої слова сумно видихнула і взяла собі на тацю суп з крильцями сонцекрилів — це такі золоті метелики, які народжуються зі світла та какао з медовими булочками, а я взяла собі лише чай та гарбузове пюре.

- Теж так думаю - на секунду подруга зупинилася і перевела погляд вбік ледь не зачепившись - глянь, Елісо, це часом не той самий хлопець, з яким ти сперечалася на розподілі ?

Перевівши свій погляд до компанії на яку дивилася Рисся, я побачила ці очі, такі зухвалі і яскраві, вони мали золотисто-карий відтінок, з невиразними смужками жовтого та оранжевого, що нагадували мені сонячне світло. Ален стояв і щось жваво обговорював своїм другом, якого я теж запам’ятала в той день, в той час рука Алена легенько обнімала дівчину, яка стояла спиною до нас. Хлопець трішки розвернувся і його темно-коричневе волосся далі спало йому на лоб, хоча перед цим він його поправляв. І як воно його не бісить ? Ця думка якось сама промайнула в моїй голові поки ми сідали за столик.

І тільки тоді коли я захотіла починати їсти, я відчула, що хтось дивиться на мене, піднявши свої очі, я побачила, що Ален впізнав мене і нахабно підморгнув, я ж на це тільки закотила погляд і згадала ту дурнувату зустріч з ним.