Пролог

Пролог

"Магія не лише в словах та жестах, вона в серці, в душі,

в самому існуванні. Тільки той, хто здатен побачити

її в невидимому, може пізнати справжню силу."

Високий і стрункий маг, загорнутий у темний плащ, що немов поглинає світло стояв серед самого центру долини. Його очі, пронизані холодом полярного льоду, світилися яскраво-блакитним вогнем, відображаючи невгамовну жагу до могутності. Обличчя , яке не було закрито плащем прикрашали суворі риси та легкі сліди крижаних рубців, нагадуючи про його численні битви з магічними стихіями. Він дивився прямо на неї.

Вона відзеркалювала його погляд… Ідеальна. Вишукана. Могутня.

­­­­­- Потрібно відновлювати справедливість. У цьому хаосі давно слід навести порядок. Вічний холод ідеально підходив цьому світу, час повернути це. - Маг неквапливо почав рухатися до артефакту, викованого із металу. Вона широка, ніби створена для того, щоб вміщувати силу самої природи. Її поверхня вкрита візерунками, що зображають сцени зміни сезонів: з однієї сторони—крижані вітри та сніжні вихори, з іншої—палаюче сонце, далі—цвітіння дерев, а потім—опале золоте листя.

Чаша Сезонів.

Злий оскал відображався у її відображенні. Маг пройшов довго дорогу щоб стояти тут біля неї і як її засновник він знав, що вона прийме його лише з добрими намірами, яких у нього не було. Антагоніст виймав з кишені плаща маленьку баночку, у якій була налита рідина яскраво-бордового кольору. Вливши її у Чашу, вона дозволить доторкнутися до себе.

Відкривши баночку почувся нудотно-солодковатий запах. Пахло металом. Кров. Кров змішаних стихій. Рідина пульсувала, ніби доводячи, що вона гірше за всі чари і руни темної магії.

- Один, два…

­- Три – голос було чути здалеку.