Глава 1 Частина 2

Протягом уроку професор Білінг видав нам розклад занять, більшість яких проходитимуть у Темному крилі академії. Також він розповів, що існують ще Стихійне, Тихе та Світле крила.

У Стихійному крилі навчаються бойові маги — на нашому курсі занять там не передбачено.

У Тихому крилі розташована бібліотека, а також кабінети рунології, артефакторики й теоретичних дисциплін — більшість відповідних занять також проходитиме там. Це крило, як і Стихійне, — одне з найбільших в академії. Більшість учнів мешкає саме в цих двох крилах.

Світле крило віддане цілителям. Там розташована академічна лікарня, де молоді цілителі проходять свою першу практику. Професор одразу нас попередив подумати тричі, перш ніж створювати собі проблеми, які можуть змусити нас туди потрапити. Сказав це так, що склалося враження: світлі першокурсники, швидше, доб’ють темного пацієнта, ніж вилікують. В принципі, це нікого не здивувало.

У кожному крилі є окрема карта з позначенням кабінетів, а в холі — загальна карта академії. Їдальня та гуртожиток спільні для всіх рас і факультетів. Поділ тільки за статтю: окремо хлопці, окремо дівчата. Тому у цих місцях студенти з різних факультетів часто перетинаються.

Вчитись ми будемо з ранку до вечора: одна велика перерва на обід у середині дня, інші перерви — тільки для переходів між заняттями.

Уроки будуть теоретичні, та практичні. Так як ми перший курс, нам одразу сказали, що практики буде мало. Ми заглибимося в теорію, і добре, якщо буде час, щоб підняти голову від підручника.

Три рази на тиждень обов’язкові фізичні навантаження разом із студентами інших факультетів.

Після пояснень професор Білінг запропонував познайомитись:

– Прошу кожного з вас по черзі встати, назвати ім’я, вік і вашу схильність до певного типу магії.

Першим встав худощавий хлопець. 

– Рагон де Руа, 19 років, некромантія. – всі зі здивуванням витаращились на нього. І було одразу дві причини для такої реакції. Де Руа древній темний рід, про який вже давно нічого конкретного не чули. Всі знали про їх існування, але в столиці вже декілька поколінь не бачили. І також, саме в цьому роді, частіше за інших, зустрічались некроманти. Але в імперії, вже років 500 як, некромантів не шанували. Справа в тому, що саме їх, світ звинувачував в тому, що почалася велика темна катастрофа, яка майже не знищила весь наш світ. Саме тоді по світу ходили величезні армії мертвих, готових знищити все на своєму шляху. І хоч багато темних магів приймало участь у спасенні світу та захисті народу, всі все одно звинуватили спочатку некромантів, а потім намагались і всіх темних звинуватити. Тому навіть серед темних магів некроманти не у шані. Але куратора, здається, це не крапельки не здивувало. Він просто кивнув головою і сказав – наступний.

Наступною встала дівчина:

– Лейра фон Бейн, 18 років, аналітика.

Аналітики вміють відчувати й розпізнавати ауру живих істот, предметів та рун. Якби Лейра не була темним магом, то навчалась би серед рунологів чи артефакторів. Але вона темний маг, і знаходиться зараз серед нас.

Наступні були:

– Грегон фон Дронг, 21 рік, бойовий

– Візерій фон Агарт, 20 років, бойовий

Темні бойовики. Їм простіше за інших знайти роботу. Але вони і раніше за інших втрачають життя. Імперія завжди потребує сильних магів. Без них вона не зможе забезпечити необхідний рівень безпеки. Але всі солодкі місця одразу роздаються тим, хто ближчий до короля. А темних, до короля, ніхто не схоче близько підпустити. Зате, сильних темних магів, охоче забирають у найнебезпечніші рейди. Туди, куди інші за гроші відмовляються йти, тому що життя дорожче. Але темні йдуть, і зазвичай повертаються живими… в більшості випадків… іноді ніхто не повертається… нажаль.

Далі була я.

– Ейла фон Бісмарк, 17 років, не визначена.

Я… не визначена. Відчуваю ауру, але недостатньо, щоб бути аналітиком. Можу використати бойові закляття, але нестабільно. Рунам не навчена. У некромантії… я не некромант. Проте мій рід має таємний дар — вміння бачити не лише ауру, а й саму душу.

Цей дар небезпечний: стародавні легенди кажуть, що один із моїх предків переселив свою душу в чуже тіло, продовживши собі життя. Якщо це правда, світ може сприйняти таку здібність як загрозу. Хтось буде захищати тих, у чиї тіла можуть переселитись, хтось — захоче заволодіти моїм даром. І якщо мій батько, вже дорослий, навчений, сильний маг, глава роду з купою прихильників, зможе постояти за себе, та не допустити щоб хтось його використовував у власних цілях, то за себе я так не впевнена. Тому я зроблю все, щоб ніхто, в ніякому разі, не дізнався про мій таємний дар. Навіть, якщо доведеться змиритись з розчаруванням та зневагою від професора та однокласників. Їх я також можу зрозуміти, адже ті, хто довго не може визначити до якої категорії відносяться їх власна магія, рідко можуть досягти великих успіхів у навчанні, а це означає, що саме я, скоріш за все, буду відстаючим учнем нашого класу. 

Далі представилась моя сусідка по парті. Коли вставала, вона так на мене зиркнула, ніби-то хотіла роздавити на місці. І одразу стає зрозуміло, що дружби, у нас з нею, явно не вийде.

– Мілейла де Орабенг, 19 років, рунолог. – по її інтонації одразу помітно, що вона вважає себе кращою за інших. Фон Орабенг одна з найвідоміших темних сімей. Вони занадто багаті, наближені до короля, настільки, наскільки це можливо, і відносяться до тих темних, з якими не тільки можна, а і багато хто мріє співпрацювати. Їх сімʼя славиться неймовірного рівня артефакторами та рунологами. Та вони якимось чином винайшли метод поєднання цих двох умінь. Артефакти які вони виготовляють, мають найвищу якість, а також не конфліктують з доданими на них рунами в родовій майстерні, в наслідок чого їх ціна настільки висока, що здається, навіть король не все зможе собі дозволити, з їхнього асортименту. Мені незрозуміло тільки одне. Що донька Орабенгів робить в академії? Вона запросто могла б навчатись дома, у найкращих вчителів з індивідуальним підходом. Навіщо їй приїжджати  в академію, в котрій життя явно набагато нижче, ніж у родовому маєтку? Їй що, робити нема що?