Глава 1 Частина 1

Навчальний рік у Вищій Магічній Академії імені Вайолет починається урочисто — з промови ректора на головній площі. Тут зібралися всі учні: від першокурсників до випускників шостого курсу. Кожен факультет одразу виділявся своєю особливою атмосферою, що формувалась домінуючою расою.

Цілителі, наприклад, були переважно серафімами — істотами з білими крилами й таким же білим волоссям. У своїй уніформі вони виглядали як одна суцільна біла пляма. Якщо довго на них дивитися, можна було осліпнути… або з’їхати з глузду від цієї сліпучої яскравості. На щастя, їх ряди розбавляли кілька темноволосих оборотнів, золотисто-блондинистих ельфів та декілька яскравих драконів. Драконів легко впізнати навіть у натовпі — тільки в їх расі природно трапляється яскраве кольорове волосся. На білому фоні особливо вирізнялися сині та зелені пасма.

Найяскравішими були бойові факультети. Серед них майже не було серафімів чи ельфів — мабуть, через їх природну честолюбність. Натомість драконів, перевертнів, фейрі, орків, дворфів та людей тут було вдосталь.

Факультети Рунологів та Артефакторів теж в основному складалися з дворфів, драконів, орків, фейрі та людей.

Теоретиком міг стати будь-хто, незалежно від раси. Там можна було зустріти найрізноманітніших учнів.

Та попри це різноманіття, всіх об’єднувала одна особливість: серед студентів не було жодного темного мага. Навіть серед теоретиків, які не розрізняли учнів по расі.

Усі давно знали: темні маги — небезпечні. Якщо не хочеш накликати на себе біду, краще триматися від них якомога далі. У цьому світі темні маги — вигнанці, яких бояться, але водночас не можуть знищити, бо вони — частина рівноваги Всесвіту. Ходять чутки, що якщо зникнуть усі темні маги, на світ обрушиться катастрофа, страшніша за саме їх існування.

Темними магами завжди ставали люди — одна з найрозумніших рас. З нами, принаймні, можна домовитись. А ось з катастрофою — не факт.

Тож чому ж тоді нас, темних, терплять навіть у такому елітному місці, як Академія Вайолет?

Все просто: більшість із нас — нащадки благородних родів. Одні з них мають надзвичайну магічну силу, інші — нечувані багатства, треті — вірно служать короні та користуються благословенням короля. Відмовити такій родині — значить нажити собі великих проблем.

Після реформ короля Ейфранда II, спрямованих на боротьбу з расизмом та відновлення справедливості, академія більше не мала права відмовити комусь лише через расову належність. Навіть якщо ця раса — практично окрема, як у випадку з темними магами. Тому Вища Магічна Академія змушена була відкрити окремий потік для вивчення темної магії та найняти кількох темних професорів.

І лише розташування Академії неподалік від столиці рятує її: тут немає зайвих простолюдинів, а серед темних магів приймають тільки обраних.

Тож, хоч частина студентів, особливо першокурсників, і косо на нас поглядала, ми все ж стояли на площі поряд з іншими і слухали промову ректора.

— Я радий привітати всіх учнів Вищої Магічної Академії імені Вайолет із початком навчального року! — промовив чоловік середніх років із яскраво-синім волоссям, що видавало в ньому дракона. Це був Байрон фон Даєр — діючий ректор і наш майбутній захисник.

Глянувши на нього, я одразу зрозуміла: свою посаду він отримав зовсім не за гарну зовнішність. Навіть у натовпі магів його аура була відчутна. Потужна, яскраво-синя енергія пробивала крізь усе інше — навіть крізь чорну ауру темних магів, яку я мала б відчувати в першу чергу.

І десь глибоко в підсвідомості я почала його побоюватись.

— Поки ви знаходитесь в Академії, кожен із вас перебуває під моєю відповідальністю та наглядом, — продовжив ректор. — При вступі вам були видані амулети Академії. Вони різні за виглядом, залежно від факультету, але працюють однаково: слідкують за вашим місцезнаходженням, рівнем магічної енергії та фізичним станом. Завдяки цьому викладачі зможуть краще налаштувати ваше навчання, а цілителі — вчасно надати допомогу.

Ректор коротко оглянув студентів, і на мить його погляд особливо затримався на бойовиках.

— Нагадую, — його голос став суворішим, — заборонено знімати, обмінювати чи передавати свої амулети. Ви надягаєте їх на початку навчання і знімаєте лише після його закінчення. Ніяк інакше.

— Пам’ятайте: поки ви студенти — ви рівні. Не має значення ваша раса, стать, соціальний статус чи сила магії. Для нас усі ви — учні Академії Вайолет.

Далі ректор звернувся до випускників, тих, хто мав провести останній рік переважно за межами Академії, проходячи практику. Їх чекав найскладніший рік, але й найцікавіший.

Промова закінчилась. Над головою ректора згасла яскрава синя руна. Натомість над натовпом засвітилися інші — меншого розміру і різного кольору. Здогадуюсь, що саме завдяки цим рунам, ректор так легко говорив - і його чули всі.

— Перший курс темних магів, прошу слідувати за мною, — звернувся до нас чоловік у чорній мантії. Його руна теж була чорною, і схоже, тільки ми чули його голос.

Ми рушили слідом. У головній будівлі звернули ліворуч, пройшли довгий коридор, спустилися на кілька поверхів нижче й опинилися в нашому класі.

Клас виглядав доволі похмуро: без вікон, лише тьмяне світло магічних свічок по стінах. Справа — дошка й стіл викладача, зліва — ряди дерев’яних парт і стільців. Клас був розрахований на шістнадцять осіб, але нас було лише десятеро чи дванадцятеро.

Місця зайняли швидко: кожен намагався сидіти окремо. Темні маги ніколи не були надто товариськими. Деяким, як і мені, не пощастило — довелося сісти вдвох. Моя сусідка на мить скривилася, коли я опустилася поряд, але нічого не сказала.