Розділ 9.2

— Як? — розгублено спитав Лі Фань і побіг за своїм записником. Не можна проґавити й найменшої деталі, все потрібно занотувати.

Адам поблажливо зачекав, і лише коли детектив всівся із записником та олівцем на м’яку подушку, почав пояснювати:

— Мої підозри небезпідставні. Я бачив такий самий буклет, як той, що вчора нам презентував директор Хваг на саміті, у нашої тихої, непомітної Каріни. Але «тиха і непомітна» вона для 99% академії, та аж ніяк не для мене. Вона підібрала буклет «Братства Ночі», і цього достатньо, щоб я почав розслідування.

Детектив Чорнолапик усе записав і кивнув, серйозно, як справжній слідчий. Бо дійсно було не до жартів.

Адам допив каву і з дзвоном поставив чашку на блюдце.

— Ти повинен за нею стежити. Але не видавай себе! Бо це питання її безпеки в першу чергу. Дій невимушено, акуратно і не викликай підозр, що працюєш на мене. Як вчинити щодо самої Каріни — на твій власний розсуд. Головне — твої звіти. Чесні. Професійні, — твердо промовив він і повернувся до читання газети.

Панда показав великий палець догори.

— Ок, — дав згоду і законспектував наказ боса.

Харден відмітив цікаві деталі в останній статті й акуратно склав газету. Піднявся, поправляючи борти шовкового халата, і подався до кухні.

— Приготую сніданок. Опісля поїдемо в місто. Потрібно відвідати деякі місця. А потім, після пар в академії, з дозволу Хвага, заберемо Каріну Даністер до цього маєтку. Мені потрібен садівник. А тобі — поле для гри.

Рогатий вуж посміхнувся, а Лі Фань намагався переварити сьогоднішній графік і скласти «два плюс два». Місто. Візити. Забрати Каріну. Гра. Справ непочатий край.

Адам, як зразковий господар, почав поратися на кухні. Фамільяр сів за стіл і чемно чекав на свою порцію яєчні з пармезаном. Стукав кігтями по темній стільниці. Смакував сам аромат смажених яєць, й облизувався.

Господар дому розставив тарілки, склянки, серветки. Подав яєчню, овочі, хліб і налив апельсинового соку.

— А Хелейна любить яєчню? Їй би сподобався такий сніданок? — раптом спитав він, вправно орудуючи ножем у своїй білосніжній тарілці.

Панда ледь не вдавився від почутого. Поспіхом запив грудку в горлі соком і розгублено подумав: «Це на що він натякає?»

Адам, не дочекавшись відповіді, повторив питання:

— Ну, як думаєш, її б це вразило? Чи, може, вона любить кашу на сніданок? Тости з маслом? Чи вона взагалі не снідає? Я хочу знати.

Лі Фань втиснув підборіддя в шию і окинув ректора ошелешеним поглядом.

— Цей! І ма-ма-ма-с-с-с!.. — буркнув він, вказуючи на скибку хліба.

— Значить, тости з маслом, — задумливо промовив Харден, намазуючи на хліб жовтеньке масло. — Я теж люблю. Ми схожі.

Він тепло посміхнувся.

Панда хмикнув, дістав свій записник і вирвав звідти аркуш. Поспіхом нашкрябав улюблені страви Хелейни і це досьє з кривим почерком тицьнув Хардену під руку.

Адам зацікавлено прочитав меню:

— Реберця з журавлиним сиропом, крильця в меду, рис з червоною рибкою, панкейки… Ох, а я то думаю, звідки в неї такі апетитні бочки! З таким меню не дивно, що вона як соковитий персик. М-м, так би і з’їв!

Він хижо всміхнувся і заплющив очі, ніби смакуючи уяву. Але почувши осудливе «Кгм!» від фамільяра, зніяковіло додав:

— Та так... Дурні думки вголос.

І відвернувся, ховаючи погляд.

Лі Фань, не припиняючи бути настороженим, доїв свій сніданок, витерся серветкою й подякував.

Харден, завершивши трапезу, кинув посуд у мийку зі словами «Коді помиє» і попрямував до спальні. Час збиратися в місто.

Фамільяр почухрав за ним і став у дверях спостерігати. Встиг якраз на застібання білої сорочки на міцному торсі.

«Міцний горішок», — подумав він, оцінюючи мускулатуру цього експоната на ім’я Адам. «Але є в ньому і нотки аристократичної витонченості!» — майже в голос пролунав «вердикт естета».

Адам вибрав у шафі чорний костюм у смужку і червону краватку. Вбрання, гідне Дона. Образ доповнили запонки з рубіном і парфум із нотками гострого апельсина.

З антресолі Дон дістав два капелюхи-федори. Один одягнув на свою голову, інший зменшив заклинанням «Літліус!» до розмірів голови панди.

— Одягни, щоб вписувався в компанію, — сказав він і простягнув капелюх Лі Фаню.

Детектив Чорнолапик погодив дрес-код і начепив федору. Покрутився перед дзеркалом, милуючись собою — справжній пан!

Харден пройшов до холу і вибрав із підставки відповідну до образу тростину зі срібним руків’ям у вигляді голови лева, що тримав у пащі рубін.

— Ми готові! — кивнув він Лі Фаню, покинув будинок і попрямував до гаража.

Панда, роззявивши рота, біг слідом. У Хардена виявилося ще два паромобілі, окрім того, на якому поїхав Коді.

Адам обрав машину зі срібною фурнітурою, чорну як ніч, з подовженим салоном. Всівся за кермо і кивнув супутнику на сидіння поруч. Той швиденько заліз і пристебнувся, з передчуттям пригод на вусатій морді.

Дон врубав музику на повну і сказав:

— Ну, поїхали! — шалено тиснучи на «газ».

Машина вилетіла з двору з агресивним ревінням, дрифтуючи з парою на повороті. Ледь ворота не знесла! А Лі Фань втиснувся в сидіння і витріщився на спідометр. 70 км/годину! Він навіть не знав, що парові автомобілі вміють так літати.