Розділ 9.1

Ранок нового дня починався не з кави, а з паніки Хелейни. Вона сиділа на краю ліжка і ридала, витираючи заплакане обличчя хустинкою. Каріна намагалася напоїти її водою і заспокійливо поплескувала по плечу. Але сестра завивала наново, мов вовк на місяць.

Причиною розпачу стало зникнення панди Лі Фаня.

— Я найгірша господиня у світі! Як я могла… ги… ги… його загубити? Ва-а-а! — знову заволала вона і голосно висякалася у хустинку.

Каріна сіла на підлогу поруч із ліжком і обійняла коліна.

— Ну подумай! Де ти бачила його востаннє? І чому тільки зараз про нього згадала? Може, він прийшов разом з тобою до гуртожитку і зник під ранок? А може, вийшов… — накидала вона варіанти, але тут пролунав мелодійний дзвін. На її кристалофон прийшло повідомлення.

Каріна квапливо розкрила «розкладачку» і побачила лист від адресанта «Ректор Харден».

— «Фамільяр Хелейни в мене. Віддам завтра. Сьогодні в академії не буду. Хай не хвилюється. Чим годувати червоних панд — знаю J», — процитувала повідомлення Каріна і глянула на сестру очима, повними здивування.

Та закричала дзвінко, аж зірвалася на фальцет. А потім загарчала, як звір:

— Він його викрав! Ну нічого! Я помщуся! — вона підняла догори кулак із затиснутим у ньому мокрим носовичком, налаштовуючи себе на бій.

Каріна глянула на Ґуґа. Фікус розвів листям. Бестія Даністер була невиправною.

...

Тим часом, поки в академії починався новий навчальний день і всі поспішали на пари, на іншому кінці містечка ректор Харден відпочивав у своєму маєтку.

Стоячи в чорному шовковому халаті на сходах, з філіжанкою кави в руці, він по-батьківськи тепло відправив свого протеже Коді на навчання. Юнак погнав на паромобілі гризти граніт науки, а Адам окинув поглядом свій двір.

— Садівника мені треба найняти. Бажано сьогодні. І проконтролювати роботу, — виніс він вердикт, дивлячись на дерева і кущі, яких не пощадила осінь.

Фонтан теж не працював належно — припав листям, що плавало у застояній воді. Та й бруківка не підметена. А плющ-загарбник взагалі аж на дах поліз.

— Чорт, з цією академією я нічого не встигаю! Скоріше б звільнитися, а! — роздратовано буркнув господар і повернувся в дім.

Фамільяр Хелейни солодко спав серед шовкових подушок, на дивані, оббитому оксамитом.

Адам сів біля нього, закинув ногу на ногу. Дивився на вогонь у каміні й насолоджувався смаком ароматної кави.

Панда потягнувся на все сидіння, випростав лапки і встромив кігті в оббивку. Роззявив рота у позіханні й розплющив очі.

Спочатку нічого не зрозумів. А потім як схопився! Запищав, зістрибнув з дивана. У паніці озирнувся. Знову заверещав.

— Я? Де? — спитав, втративши орієнтири у просторі.

Адам тихо засміявся.

— Твоя господиня забула тебе в моїй машині.

Панда скосив очі на Хардена і здивовано роздув вуса.

— Шо?

Ректор не стримався і розреготався на весь голос.

— Який ти кумедний! Сьогодні день обіцяє бути веселим. В академію, до речі, ми не поїдемо. Є інші справи, які потребують моєї уваги. А ти… напевно, допоможеш мені у їх вирішенні. Вважай, я тебе позичив. І віддам аж завтра, на парі з кордонної магії, — сказав він поміж ковтків кави і переконливо кивнув.

Панда спочатку хотів обуритися, вже й кіготь догори підняв, але потім… зупинився і ледве стримав захват.

«Це ж я буду в його лігві цілий день! А записник мій на місці?!» — подумав він і миттєво активував режим «Детектив Чорнолапик». Озирнувся, шукаючи своє майно, і, слава бамбуковим богам, побачив речі на столику в холі.

Адам простежив за його поглядом і хмикнув.

— Тільки уяви! Ти цілий день розслідуватимеш справи! Є в мене для тебе одне завдання. Якщо готовий — можу довірити.

Панда завмер. Очманів. Фанатськи запищав.

— Єс! — бовкнув він, енергійно хитаючи головою.

Харден засміявся своїм багатим сміхом, смакуючи момент.

— Чудово! Але зараз у мене година релаксу, тож… відпочиваємо.

Панда кивнув і видерся назад на диван. Ліг у подушки, склав лапки на животі. Почав релаксувати разом з новим босом.

Адам поновив собі каву, неквапливо наливаючи її з турки, і підкинув дров у камін. Увімкнув музику на кристало-магнітофоні, налаштував гучність і закивав головою в такт мелодії.

Панда нагострив вуха. Рок? Музика була важкою, а вокал змушував шерсть ставати дибки. Але як тільки в куплеті прозвучав речитатив, Лі Фань схвально хитнув головою і помахав вказівним пальцем.

— Найс! — оцінив він і озирнувся. Ректор Харден мав смак в усьому. Навіть в інтер’єрі.

Чудова вітальня, витримана в єдиному стилі пізнього бароко. «Я б тут жив», — подумав панда і прийняв гостинець з рук Адама — цукерку у вигляді троянди. Авторська робота. І смак викликав щире мурчання.

Харден узяв читати газету, і час від часу виділяв олівцем цікаві моменти в статтях.

— Дедалі більше репортажів присвячено «Братству Ночі». Ще й скоро Відьмин день… Чорні й темні маги будуть вербувати молодь у свої лави. Ми маємо цьому запобігти… І є одна особа в академії, Лі Фаню, яка викликає в мене певні підозри. Мені потрібно, щоб ти за нею стежив. Я про Каріну Даністер, — промовив він, підкреслюючи в статті речення, в якому йшлося про буклети-вербовки.

Панда забув про релакс і здригнувся. Каріна? Даністер?..