Розділ 8.6

Вибачаюся за затримку продовження! Хворіла:( дякую, що чекали ❤️...

Вона опустила погляд. Пальці Хардена втиснулися в неї, мов у солодку вату, адже вона ось-ось мала розтанути. Але леді зробила глибокий вдих і обмежилася лише рум'янцем.

Адам самовдоволено обвів поглядом джентльменів, що були зайняті трапезою, і прошепотів до Хелейни:

— Я звик бути першим. Усюди. Ваш список кавалерів не може стати для мене винятком. Принаймні цього вечора, де ми аж ніяк не ректор і адептка.

За цими словами він потягнув люльку і погладив її стегно, відчуваючи під пальцями текстуру ажурної сукні.

Дівчина смикнула обличчям. «Змій! Знущається! Ігри грає, ніби я дурепа!»

Лі Фань весь цей час сидів на стільці поруч із професором Буршем і нотував у записничок усе сказане старшими. Трапеза його не цікавила взагалі. Тож він відклав свої нотатки і розлігся на сидінні, поставив лапки на черевце і вирішив подрімати. Але погляд його маленьких допитливих оченят впав на картину, що розгорталася під столом.

Панда припіднявся і зосередив погляд на долоні Хардена, яка погладжувала коліно Хелейни.

«Напевно, свербить її. А він допомагає», — подумав Лі Фань, але відвертатися не став.

Раптом долоня Хелейни ніжно накрила руку Хардена. І вони сплели свої пальці в замок.

Панда схопився. «Сила дружби!» — подумав він, застрибуючи під стіл, і додав до їхніх ніжностей свою пухнасту лапку.

Хелейна й Адам здригнулися, коли їхньої шкіри торкнулася шерсть. Харден різко висмикнув руку, чим потягнув леді на себе, і вона навалилася на стіл. Коли келихи на столі похитнулися, а ігристий напій у них зашумів, усі гості звернули увагу на дівчину. Вона знітилася і заправила рудий локон за вухо, наївно посміхаючись. А коли Хваг знову зайняв усіх печеним поросям і розмовами — вона гнівно глянула під стіл.

Панда невинно дивився на неї у відповідь і хотів було тікати, але заплутався кігтями в ажурі подолу її сукні.

Хелейна закотила очі, відсунула стілець і полізла під стіл вирішувати проблему.

— Лі Фань, ти незграба! — буркнула вона, термосячи поділ сукні.

Харден обережно зиркнув униз, між своїх колін.

— Все як у класиці, — зневажливо промовив він і нервово вкусив кінчик люльки, ніби в очікуванні.

Панда роздратувався. Хелейна так відчіпляла його від ажуру, що мало кіготь йому не виламала. Він залаявся на фамільярській мові й чкурнув під стілець Хардена. Звідти показав господині язика.

Бестія пригрозила йому кулаком.

— Іди сюди! Негайно! — скрикнула вона і потягнулася до нього рукою.

Але Лі Фань запищав і вистрибнув на ректора. Вчепився кігтями тому у пряжку ременя і... не тільки. Адам застогнав, ледь стримуючись, щоб не завити, і забив кулаком по столу.

Щоки Хелейни спалахнули, але її вже було не спинити. Вона полізла за фамільяром, і видерлася з-під столу, прямо на Адама Хардена.

Лі Фань в паніці стрибнув на спинку стільця, а звідти — в горщики з квітами через пів зали.

Хелейна відчайдушно потягнулася за ним, навалившись усім тілом на Дона. Стілець не витримав і миті — припав до підлоги разом з ношею.

Дівчина не встигла навіть зойкнути як слід. І ледь не полетіла головою в статую. Та Адам утримав її тіло у своїх обіймах, захопивши її, мов жук лапками.

Джентльмени підвелися, щоб роздивитися цю безподобну інтимну картину в трьох: «стілець, Дон і його леді». Напруга спалахнула полум'ям, ніби хтось підпалив у повітрі газ.

Хваг стиснув кулак, лютуючи з цього неподобства, і його вуста вже майже видали вирок.

Та тут Коді схопив виноградинку з таці й закинув її до рота. Удавано подавився і засопів на всю їдальню. Бурш тут же схопився його рятувати. А Коді викривлявся так, ніби віддавав душу на смертному одрі.

Хваг відірвав погляд від проблемної парочки і рушив до протеже. Поплескав його долонею по спині, поки Адам і Хелейна дивилися одне одному в очі, ніби світу навколо не існувало.

— Це вже твоя звичка, падати на мене? — спитав Дон, ковзаючи долонею по її спині.

— Поки ні… Але це могло б стати нашою грою, — прошепотіла леді прямо йому в уста.

Харден заплющив очі. Його пальці самі зачепили шнурівку корсета леді, прагнучи розв'язати її.

Але черговий натужний кашель Коді повернув їх обох до реальності.

Хелейна підвелася і відступила.

Адам вскочив, повернув стілець на місце і пронизав супутницю поглядом.

Та зробила крок назад.

— Я, напевно, піду до вбиральні, — промовила вона і втекла. Бо його погляд… Серце у грудях спалахнуло нестримним полум'ям пристрасті, раніше їй невідомої.

Дон поправив краватку, дивлячись Хелейні у спину, і зробив хижий випад у її бік. Схопив зі спини в тісні обійми, накривши її шию й підборіддя своєю владною долонею.

— Якщо. Ще. Хоч. Раз. Ти даси мені привід — я клянуся, що привласню тебе назавжди.

Його ікла ковзнули по її ніжній шкірі. Він ледь стримався, щоб не вкусити її за шию. В останню мить відступив, випускаючи бажанку із хватки хижака. І тільки глянув у її налякані очі, поки зіниці його власних очей звузились у списи і блищали, мов у нечисті.

Хелейна горіла, її щоки налилися рум'янцем, а дихання перетворилося на пару. Вона втекла, не озираючись, притримуючи поділ сукні, щоб не заплутатися. Її серце калатало як скажене, а в голові вирував хаос. «Хто він, в біса, такий?! Хто?! Ні. Не може бути! Але… Він — не людина!»

Як думаєте, хто такий Адам насправді? О.о