Розділ 8.2

Коли сонце почало котитися до горизонту, а банки були доверху набиті жучками, Хелейна не йшла, а летіла з лісу до гуртожитку.

Повз Бім Бом вона пронеслася так, що жінка, зайнята нанизуванням намистин, розгублено озирнулася, ніби коридором щойно пронеслося руде торнадо. Переступаючи по дві сходинки й бубонячи «зараз спізнюся!», Хелейна влетіла на другий поверх, мов лютий шершень.

Каріна спокійно читала книгу з ботаніки, коли її сестра смерчем увірвалася до кімнати.

— Каріно! Сестро! Допоможи мені зібратися! Я маю виглядати так, щоб він не зводив з мене очей весь вечір! — загаласувала вона з порогу і кинулася до шафи. Розкрила дверцята, вхопила стільки одягу, скільки влізло в руки, і вивалила все на ліжко.

Каріна повільно зняла й протерла окуляри, щоб краще бачити цей божевільний світ.

— Ти йдеш на побачення з Харденом, чи що?!

— У нас спільна вечеря у Хвага! Директор запросив мене, Коді й Бурша. І спитав, чи не проти я візиту ректора! Та я не те що не проти, я зараз впісяюся від щастя! Давай, вставай і одягай мене! — протараторила метушлива, мов муха, Хелейна.

Вона літала по кімнаті, хапаючи сукні й коментуючи: «Не те! Якось прісно! Треба глибше декольте!».

Каріна неквапливо піднялася з ліжка.

— Зрозуміло. Ґуґ, потрібен твій модний вердикт!

Фікус зашелестів листям, тягнучись паростками до Хелейни.

— Він каже, що готовий виносити вирок! І ця жовта сукня не дуже, кидай!

Хелейна відкинула жовту сукню і вхопила червону. Ледь влізла в неї, але шов зрадницьки тріснув. Ґуґ зів'яв і похилив стебло. Категоричне «Ні!».

Наступною була бежева сукня з мереживом. Вона сіла ідеально. Ґуґ виструнчився і розправив листя.

— Не залицяйся так відверто! — ляснула його Каріна по листку.

— Не надто ванільно? — спитала Хелейна, мнучи мереживо.

Ґуґ вказав на корсетний пояс.

— Каже стилізуй! — переклала сестра.

Підгрудний бежевий корсет ідеально ліг на елегантну сукню прямого крою. Ажурна горловина з рюшками створювала образ «солодкого повітряного десерту». Сережки та браслет з перлів чудово доповнили лук. Розпущене руде волосся прикрасив обідок з молочними перлинами. Трохи рум'ян, туші, легкий блиск на повіки й губи — і перед дзеркалом стояла лялька.

Ґуґ завмер, як вкопаний, і ледь не вивалився з горщика.

— О, ректоре Харден… Вважайте, ваше серце вже протаранив Купідон! — схвально кивнула Каріна. — Хелейно, ти просто розкішна!

Бестія засяяла від щастя.

Тут, двері рипнули, і до кімнати ввалився змучений Лі Фань. Не встиг він скинути наплічник, як його підхопили, протерли мокрим рушником і начепили на шию бежевий метелик. Панда спантеличено кліпнув, дивлячись на себе в дзеркало. «Що за міні-джентльмен?». Він хотів заперечити, піднімаючи догори кіготь, але потім важко зітхнув і опустив плечі. Змирився.

Хелейна підхопила його і з бойовим настроєм «Ну, мій рогатий вужику, тримайся!» попрямувала до виходу.

Маєток Хвага знаходився за сорок хвилин ходи від академії. Хелейна йшла спокійно, встигаючи вчасно. Вечір ще був рожевим і сонце не сховалася повністю за обрієм, тож вона не боялася.

Але раптом ззаду пролунав сигнал і змусив її підстрибнути на місці від переляку.

Паровий автомобіль зупинився поруч, і дверцята відчинилися.

— Ого! Які люди! Хелейно, ти ж теж до Хвага? Застрибуй, підкинемо! — пролунав приємний голос з акцентом.

Коді. За кермом. Підбирає її.

Дуду привітався і виліз на спинку крісла, звільняючи їй місце.

Бестія на мить завагалася, а потім залізла в машину до ворога. З кристалів вдарила попсова музика. Типова для нього. Але сам Коді був нетиповим: підтяжки, метелик, сорочка заправлена в штани. Гангстер.

— Який ти елегантний бандит! Очманіти! — захоплено видихнула дівчина і накрила долонями палаючі щоки.

— Важлива вечеря. Говоритимемо про майбутнє, тож я готовий справляти враження. Ти теж чарівна! Але не розцінюй цей комплімент як щось особисте! — посміхнувся Коді.

— Я знаю! — запишалася леді. — Я просто хочу декого вразити. Одного рогатого вужа, хи-хи!

— А я думав, це буде чоловіча вечірка, — пролунав раптом знайомий хижий голос із заднього сидіння.

Хелейна завмерла. Харден.

Вона ледь озирнулася через плече, наївно всміхнулася, а потім різко перевела погляд на дорогу і спалахнула. «Він чув. О боги! Що він взагалі тут робить?!»

Напруга стала такою густою, що її можна було різати ножем. А гад і не сіпнувся.

Дівчина витріщилася, усвідомлюючи: «Вони що… разом? Були десь? В місті? Адам і Коді?.. Що в біса коїться?!».

Вона знову глянула назад. Харден розкинувся на задньому сидінні, як хрещений батько. Визирав у вікно і тягнув люльку. Одягнений, як з голочки! Графітовий костюм-трійка, сіра сорочка, чорна краватка, шкіряні рукавиці, пальто накинуте на плечі. Погляд, ніби весь цей район належить йому.

— Я вам заважатиму веселитися?! — роздратовано спитала вона. Найкращий захист — це напад.

Харден тихо хмикнув.

— Ні, просто атмосфера буде трохи іншою, ніж я розраховував, леді Даністер. Але я радий.

— Доне, з леді завжди веселіше, а чоловічі справи, думаю, ми й так обговоримо! — легко кинув Коді, дивлячись на відображення Хардена у дзеркалі водія.

Хелейна втиснулася в крісло. «Доне?! У них тут ігри в мафію?! І чому Коді взагалі виглядає, як шофер хрещеного батька?!»

— Не заперечую компанії леді Даністер, але у нас були трохи інші плани. Хоча… характером вона гірша за пів академії хлопців. Тож… ви ж впишетеся в нашу чоловічу вечірку, Хелейно? — спитав Адам, гризучи кінчик люльки й дивлячись на бестію вузьким, хижим поглядом.

Дівчина надула щоки.

— Обов'язково! Вже шкодую, що прийшла в сукні! Треба було підтяжки одягнути і картуз!

Адам кивнув, спостерігаючи за стрілкою наручного годинника.

— У нас в запасі ще є двадцять п'ять хвилин, можемо організувати переодягання. Підкинути вас назад до гуртожитку? — запитав він і розсміявся багатим сміхом лорда.