Розділ 8.1

Увага! Змінена назва книги. Нова назва більш вдало відображає всю історію (серію), ніж "я твій новий ректор, кицю". Як вам "Академія Утос: Хижак і Бестія"?))

Два тижні вимушеного спокою перетворили Хелейну на тінь самої себе. На дворі вже панував жовтень. Весь цей час вона старанно уникала конфліктів з ректором Харденом після того, як директор Хваг, ніби між іншим, пригрозив їй візитом батька, герцога Філіпа.

Стримувати себе було важко, але й сам ректор поводився, як спокійний удав — виконував свою роботу і лише зрідка звертав на неї увагу.

Сьогодні, у вихідний, Хелейна сиділа перед дзеркалом у своїй кімнаті в гуртожитку й відверто сумувала. Вона дивилася на розпущене руде волосся, щось там пригладжувала гребінцем і важко зітхала. Веснянки з приходом осені стали темнішими. І вона дряпала їх нігтем, бубонячи під ніс:

— Ось через них нікому й не подобаюся! У житті Адама Хардена, безсумнівно, повно красивих жінок. Напевно, він і зараз з кимось відпочиває...

Вона схопила помаду, нафарбувала губи. Покрутилася перед дзеркалом. Глибоко загарчала. Відвернулася й жбурнула помаду в косметичку.

У дверях, наче з казки, з'явилася Каріна з кошиком пиріжків.

— Дуа Бім Бом напекла свіжих, з полуничним варенням! Тримай! — простягнула вона сестрі пиріжок.

Хелейна взяла гостинець, але раптом завмерла. Схопилася за бік і застогнала, відкладаючи випічку.

— Ні, не буду! Дивись, який жирок на боці виліз! — захникала вона. — Мені потрібно схуднути! А ти тут зі своїми пиріжками!

— Що?! — здивовано кліпнула Каріна. — Ти ніколи про це раніше не думала! Що на тебе найшло?! Ти красива, Хелейно!

Бестія опустила плечі.

— Тому що в мене досі немає хлопця.

— Та ти ж хотіла спочатку кар'єру збудувати!

— Одна справа, коли я не хочу стосунків. І зовсім інша — коли мене ніхто не хоче.

Її губи затремтіли, а з кутиків очей полилися сльози.

Каріна кашлянула в кулак і виструнчилась.

— Десь зараз кавою подавився один темний маг-блондинчик!

— Адам просто грається, коли йому нудно! — заперечливо замотала головою Хелейна. — Я не наївна! Це не кохання, не симпатія! Це просто «гляньте, у мене є іграшка!» Ненавиджу! Зараз він холодний! Мене для нього не існує!

Сестра вхопила її за плечі й добряче струснула.

— Та заспокойся! В академії існують чіткі правила. Ректор Харден намагається їх дотримуватися, щоб у тебе не було проблем. Хваг збирався викликати нашого батька вже кілька разів! Я не думаю, що Адам холодний. Він оберігає. І я впевнена, він чекає моменту, коли буде безпечно заговорити про свої почуття!

— Та мені не потрібні його почуття! Я його не люблю! — гордо відвернулася Хелейна. — Я мала на увазі всіх чоловіків, коли казала, що мене ніхто не кличе на побачення! А з Адамом я б ніколи й не пішла!

Каріна стояла з кам'яним виразом обличчя.

— Так, звичайно. Так йому і передам, бо він мене по секрету питав, які квіти ти любиш.

Хелейна витріщилася.

— Ти сказала, що я люблю чар-ромашки?!

Каріна ледь стримала смішок.

— Попалася! Звісно, він нічого не питав. Але якщо спитає, то я знаю, що відповісти!

Бестія насупилась, схопила речі і, штовхнувши сестру в плече, пролетіла повз.

— Пішла ти... — сказала вона голосно, а потім прошепотіла, — ...в сраку!

Сонце стояло високо в небі, коли Хелейна вийшла до лісу, що огортав академію. Вона тісно закуталась в спортивну блузку, бо на дворі осінь-осінь з її холодними вітрами.

— Лі Фань як завжди замість того, щоб допомагати мені варити зілля, на розкопках тусується, — буркнула вона, швидко йдучи стежкою.

Хрускіт листя під ногами створював казкову атмосферу, як і проміння сонця, що пробивалося крізь жовті крони дерев.

Адептка прихопила з собою цілу сумку комахолова, з сачками і банками, щоб прогулянка не була безглуздою. І завзято озиралася навкруги, чи раптом не пролітає тут якийсь рідкісний жучок.

За великими, вкритими мохом валунами ховалася маленька галявина, оточена старими кленами. По центру стояв друїдський камінь з рунами. А поруч з ним з лопатами поралися Лі Фань і Хваг. Панда обкопував одного з істуканів, а директор прибирав бур’ян з самого каменю.

Хелейна підійшла до них і відразу дістала лупу, щоб добряче роздивитися жучків, що повилазили з тріщини на друїдському артефакті.

— У цих комахах особлива сила. Збери їх, — сказав Хваг, підкопуючи камінь. — І корінці глянь які! Для найкращих зілль.

— Маєте рацію. Це бурушники. Подивіться, як переливаються їхні крильця! Всмоктали в себе чимало магії, — захоплено промовила вона, згортаючи жучків у банку.

— Не хочеш ввечері зайти до мене на додаткове заняття? Це стало б хорошим доповненням до твого рекомендаційного листа королю, — поцікавився директор.

— Ви хочете написати рекомендаційний лист королю?! Про мене?! — вибухнула Хелейна неконтрольованою магією так, що друїдський камінь аж похилився.

Хваг підштовхнув його плечем на місце.

— Звісно. Я б сьогодні хотів влаштувати урок-вечерю. Ти, Коді, професор Бурш, ну і… можемо Адама покликати, якщо ти не проти?

— Я за! І… не проти, — вона сором’язливо опустила очі.

Хваг окинув її довгим, проникливим поглядом.

— Є правила, які не варто порушувати. Але є життя після академії. Ніщо не вічне. Можливо, зараз щось і неправильно, але це не означає, що варто перестати бачити мету. Курси закінчаться, і ти станеш дорослою леді. Леді, якій потрібна кар'єра... і чоловік. Тож... я не засуджую. А лише охороняю порядок.

Дівчина здивовано кліпнула. Ця промова…

— Між мною і ректором Харденом нічого немає! Я не кохаю його, я вже казала!

Хваг всміхнувся.

— Я навіть слова про нього не сказав. Але це дотепно, Даністер. Чим гучніше ти кричиш про свою неприязнь, тим сильніше я переймаюся за його кар'єру. Бо настане день, коли твій гнів переросте в палкий поцілунок і крах Адама Хардена.