Розділ 5.2

Харден схрестив руки на грудях, злегка схиливши голову набік. Поза власника, що розглядає цінне надбання.

— Це була послуга, Хелейно. А за послуги платять. Відтепер — жодних прогулів і лише відмінні оцінки.

— Улюбленій студентці можна було б і пробачити борг! — обережно, але з викликом промовила вона. — А взагалі, мені час, ректоре. На першу пару.

Дівчина здригнулася. Від Хардена віяло холодною впевненістю хижака, а його посмішка не гріла, а обіцяла проблеми.

— Невже я тебе затримую? Ай-яй-яй, — прошепотів він з ледь помітною іронією. — Негоже мені полювати при світлі дня.

— Яке зворушливе видовище! — розлився двором добродушний голос директора Хвага. — Наша невгамовна леді Даністер розмовляє з викладачем довше хвилини! Та ще й так чемно! У Чорному лісі точно здох останній вовкулака!

Директор бадьоро підійшов до них, вперши руки в боки. Став навпроти.

— Так, перевиховую вашу головну проблему, — Харден розтягнув губи в широкій посмішці, і сонячне світло блиснуло на його гострих іклах. — Вона щойно пообіцяла закінчити семестр на відмінно. І з мого, і з вашого предметів. Хіба не диво?

Хваг гучно хмикнув.

— О, це була б справжня магія! Хелейна ж у нас дівчина здібна. Але лінь...

— Агов, я тут стою! І все чую! — роздратовано пирхнула дівчина й тупнула ногою.

— Тому й кажу, леді Даністер, — м'яко відповів директор. — Ректор Харден — саме той, хто може спрямувати твій талант у потрібне русло. Ви були б чудовим тандемом... дещо незвичних магів.

Харден стояв позаду Хелейни, і його погляд свердлив її руду маківку. В очах горів вогонь, а на губах грала посмішка мисливця, що смакує владу.

Хваг покосився на нього, і його обличчя на мить втратило добродушність.

— Тільки ж, — він повчально підняв палець, — нагадую, що будь-яке наставництво має суворо відповідати статуту академії. Особливо пунктам про дистанцію між викладачем та студенткою. Ознайомтеся з ними, ректоре.

— Навіть у думках нічого не мав, — промуркотів Харден. — Обіцяю наглядати за нею з усією відповідальністю. Дуже... пильно.

Хваг ледь вловимо посміхнувся й відступив. Та щойно він повернувся до них спиною, його обличчя скам'яніло. Повітря загусло, напругу можна було різати ножем.

Хелейна озирнулася через плече на ректора і, набравшись сміливості, показала йому язика. Після чого стрімголов кинулася до навчального корпусу, раз за разом перевіряючи, чи не рушить він за нею слідом, як вовк за кроленям.

Але Харден залишився стояти посеред осіннього двору, проводжаючи її поглядом. Поглядом, що таврує і вербує.

Схвильована, бестія ненароком влетіла в Пуппі, розметавши ногою охайну купу листя.

— Ой, вибач! — кинула вона поспіхом і невдовзі зникла за парадними дверима.

Сова з докором щось пробурмотіла, згрібаючи листя знову, і косо зиркнула на Хардена. Несхвально похитала головою. Той все ще стояв, мов статуя, і вдихав повітря, що досі зберігало аромат улюбленої адептки — суниця та зухвалість.

А потім він підніс палець у чорній рукавичці до чуттєвих губ.

«Тс-с-с!» — прошипів він, попереджаючи свідка тримати дзьоба на замку.

Пуппі демонстративно підкрутила звук у навушниках і з головою поринула в роботу.

Харден рушив до корпусу, засунувши руки в кишені штанів і насвистуючи бандитський мотивчик.

— Колись мене тут ламали об коліно, — промовив він з насолодою, завмерши на сходах. — А тепер я сам зажену в кут будь-кого.

Раптом він озирнувся. У кущах неподалік щось зашурхотіло. Щось маленьке й руде.

Харден дістав з кишені пальта цукерку і не дивлячись кинув у кущі.

— Тримай, малий детективе. Мені подобається, коли ти ходиш за мною хвостом, — самовдоволено промовив він і пішов далі.

Лі Фань із скреготом зубів забився глибше в гілки. Його погляд впав на цей солодкий підкуп. Спокуса була нестерпною. Совість верещала, але шлунок співав дифірамби минулій цукерці від Хардена. Вона була божественна.

Руда панда заплющив очі, стиснувши лапки в кулачки. Секунда боротьби. А потім він жалібно завив і, мов смертний голод, накинувся на смаколик. Здався. Знову.

Любі читачі! В мене новина. Доступна для прочитання моя книга «Весільний вальс не з моїм нареченим» ПОВНИЙ ТЕКСТ, БЕЗКОШТОВНО. Шукайте на моїй сторінці і читайте:)

Анотація:  «Хіба не я твій володар?» — найпалкіше, що можна було почути від ворожого генерала. Та чи варто покірно прийняти його слова, особливо коли твій істинний зовсім інший чоловік?..

Маріанна потрапила в загадковий зимовий світ, сповнений свята і небезпеки. Хуртовина викрала її брата, а таємничий принц нагородив міткою істинної та запрошенням на бал в Палац Шипів, але для чого?..

В передноворічні ночі стаються справжні дива, і опинившись в казці, варто нею насолоджуватися. Та тільки не знала Марі, хто її справжній ворог в цій завірюсі подій? Всі підозри б впали на ворожого генерала-дракона, так званого «мілорда перевертнів», але ж хіба не в його очах її відображення стає оповите любов’ю?..