Розділ 3.3

На парі біо-магії у місіс Хепкінс, щойно зайшовши до аудиторії, Хелейна відразу почала вимагати у викладачки свій недавній трофей — бабку.

«Люба місіс Хепкінс, я обіцяю здати тести на тверду п'ятірку», — бовкнула вона, простягаючи руку.

«Та хоч на десять, Даністер. Ти знаєш, як мені байдуже!» — відповіла викладачка, розгортаючи хустку з комахою.

Хелейна схопила бабку й майнула до своєї парти. І хизувалася здобиччю, потираючи її крильця пальцями та заглядаючи у великі порожні очі, що переливалися, мов кришталики.

— Ох, Хелейно, ще навчальний рік до ладу не почався, а ти вже зі своєю комашнею! — штовхнула її ліктем у бік сусідка по парті — мініатюрна брюнетка з горіховими очима та септумом у носі.

— Сенді, — смикнула її за пірсинг Хелейна, — у кожного свої таргани в голові. Хоча ти б мовчала, бо в тебе там ще й кажани літають!

Сусідка звела очі до перенісся, дивлячись на кінчик носа, і почухала пірсинг. Посміхнулася, блиснувши іклами.

— Ні, у мене там тільки думки, що сьогодні з'їсти на обід, щоб вгамувати вампірську спрагу. Потрібно замовити у пана-казанка бурякове пюре, — приклавши палець із чорним нігтем до губ, протараторила вона.

Хелейна скривилася. Бурякове пюре… Фі…

— Як добре, що я можу їсти м'ясо, — хижо посміхнулася вона. — Дарма твоя сім'я перейшла на веганство…

— Це єдиний спосіб бути добрими вампірами. Я ж гарна, чесна, порядна вампірка, правда? — милим голосом спитала Сенді і змахнула довгими накладними віями.

— Міледі, тихіше! — голос місіс Хепкінс, мов блискавка, промайнув між дівчатами. Розділив їх і припинив балаканину.

Хелейна зарилася з головою в конспект. «Біо-магія — моя пристрасть, але Хепкінс мене не любить, ніби… ніби я їй конкурентка! Боїться, напевно, що я її місце в академії зайняти можу. О, драматургія академічного рівня!» — подумала вона і посміхнулася, малюючи в блокноті чергову магічну рослину-хижака, що поїдала жука.

Настільки захопилася, що проґавила дзвінок на перерву. Озирнулася — аудиторія вже порожня. Тож вона поспіхом зібрала речі та потерла долоні — попереду урок кордонної магії.

«Ректор — біла змійка — чекає, коли Хелейна Даністер зіпсує йому академічне життя!» — з цими думками руда бестія прокрутилася навколо осі на п'яті і підкинула догори свіженький підручник з кордонної магії — щойно з друкарні книжечка. Сторінки пахнуть просто неперевершено! В принципі, як пахнув і сам ректор. Вона добре пам'ятає запах його одеколону з цитрусовими нотками. «Смачний ректор Харден, що пахне, як бабій!» — замуркотіла вона серед гомону в коридорі і завзято подалася назустріч новим пригодам.

Вона йшла, тримаючи руки і підручник за спиною, та насвистувала веселу мелодію, у передчутті того, як дотепно нищитиме витримку ректора на його ж парі. Але, тут, раптом, через коридор промайнув білий жук із золотими крильцями й чорними вусиками.

— Офі-мохіо Дакус! Власною персоною! Такого в моїй колекції ще немає! А! — фанатичний крик Хелейни заполонив увесь простір.

Вона рвонула з місця, мов спринтер, і влаштувала справжню погоню за цим Офі-мохіо Дакусом. Він же, хитрюга, полетів до саду. Хелейна вистрибнула за ним у вікно, приземлилася в кущах, подряпалася, але їй було байдуже навіть на порвані об шипи колготи. Вона бігла на всіх парах за цим рідкісним жуком, хаотично махаючи руками та рудими косами, мов пропелерами. Сумка сто разів перекрутилася на плечі, а підручник з кордонної магії втратив кілька сторінок, бо зачепився за гіллястий кущ. Та адептка ні на що не звертала уваги. Особливо на ландшафт. Перестрибнула через струмок, ну, майже — трохи промахнулася і зачерпнула туфлею воду. Але ціль уже була близько — всього два метри до мрії. Лише це мало значення. Вона потягнулася руками до заповітного трофею, вже відчуваючи переможне «жу-жу-жу» в долонях, як тут перед очима промайнув тоненький рожевий язичок і поцупив комаху.

Світ Хелейни розбився на друзки в цю ж мить. Вона перевела погляд зі зникаючого жука на головного антагоніста події. Веселий зелененький хамелеон, дивлячись на неї великими очима, смакував жучка, з хрускотом пережовуючи його золоті крильця.