Розділ 3.2

З самого ранку в академії кипіло життя.

Хелейна, одягнена в зелену спідницю в складку, сорочку з краваткою і зелений жилет-светр, йшла коридором, мов модель, з гордо задертим підборіддям. Дві пишні, заплетені в колосок коси, додавали їй грайливості та юності, а сумка через плече з купою значків та брошка «скелет жука» на грудях — певного бунтарства. Вона сміливо крокувала вперед, назустріч новому навчальному року.

Повз неї пробігали маленькі кумедні створіння. Каченята з оленячими ріжками пленталися під ногами. Жабки з панцирами, як у динозавра, зістрибували з підвіконь. А пухнасті ящірки вилазили з-під розколотої, вкритої плющем плитки. Хелейна мусила час від часу дивитися під ноги, щоб, бува, не наступити на них.

«Чібрики, гей!» — бурмотіла вона, переступаючи через цих маленьких розбишак. Мало не спіткнулася об пухнастий «камінь». Він лише роздратовано запищав і перекотився в куток. Лі Фань обурено розвів лапами у відповідь, мов: «Що таке, друже? Проблеми?».

Хелейна, наспівуючи легкий мотивчик, підійшла до «головної» стіни з графіками та оголошеннями і глянула в розклад пар… Остання пара на її курсі — кордонна магія! Очі відразу закотилися. Ще те щастя — закінчувати перший день нового навчального року парою цього зарозумілого ректора.

«Можливо, мені взагалі варто пропускати його уроки? Хай би йшов до дідька зі своїми темними магіями!» — пробурчала в думках вона і миттю насупилася, коли почула шум неподалік.

— Коді! Це Коді Мінг! Новий учень! — шепотілися дівчатка з молодшого курсу, коли на горизонті з'явився чорнявий красунчик.

Хелейна схрестила руки на грудях і стала в стервозну позу.

Коді йшов, мов павич, слухаючи музику зі своїх техно-ґоґґлів. Кожен його крок був упевненим та плавним, ніби під ногами була не кам'яна плитка коридору, а справжня червона килимова доріжка, розстелена спеціально для нього.

«Йде і погляду ні на кого не кидає», — подумала Хелейна, оцінюючи його з ніг до голови. — «Знову у вільному одязі, тільки цього разу в "кольорах академії". Зелений светр, краватка. А ось штани сірі. Порушує статут... Не знає чи спеціально бунтує?» — подумала вона, нервово смикаючи губами.

— Який самозакоханий парубок. Будемо ставити його на місце, адже так? — запитала у Лі Фаня.

Панда звузив погляд.

— Угу! — кивнув він, потираючи лапки.

Коді пройшов повз Хелейну і, вітаючись, помахав їй рукою. Вона ж зустріла його поглядом з-під лоба. А банда дівчат поруч мало не згоріла від заздрощів та люті.

«Зазнайка-геній дивиться на мене, немов ми друзі. Нахабна морда!» — завелася Хелейна, а з нею й Лі Фань насторожив вуха.

І тут Каріна підкралася ззаду зовсім неочікувано. Виринула, як субмарина, і налякала сестру, вигукнувши їй на вухо:

— Він з тобою привітався!

І Хелейна, і її фамільяр підстрибнули на місці від переляку. А потім швидко повернулися до образу «непростих штучок».

— І що? Мені вінець на голову одягнути й на престол зійти? — спитала бестія крізь криву посмішку.

— Сестричко, може, ти придивишся до нього? Або принаймні мене з ним познайомиш? — Каріна фанатично тупцяла ногами, спираючись на плече сестри. Але у відповідь отримала лишень її зверхній погляд і запальний тон:

— Я не познайомлю тебе, бо не хочу, щоб такий павич-довбень випадково став частиною нашої компанії. Не стану брати гріх на душу. Знайомся з ним сама!

Відважний крок уперед, зроблений подалі від сестри, відділив Хелейну від потенційної проблеми. Лі Фань гордо задер хвіст догори і покрокував слідом за господинею.

Каріна сумно похилила голову й подалася до своєї аудиторії. Притискала до грудей підручник й тікала під стіну, подалі від натовпу, при виді кожної компанії студентів, що траплялася на її шляху.