Розділ 3.1

Увечері в кімнаті гуртожитку стояла напружена тиша. Дві руді голови були забиті думками. Одна кипіла від напруги та планів, інша — від цікавості.

Обидві сестри сиділи на своїх ліжках. Хелейна дивилася у вікно і хмурилася, поки Лі Фань поруч із нею читав газету, їв фініки і бруднив білу футболку, витираючи об неї лапи.

Каріна крутила в руках кристалофон, розкривала його і закривала, тукаючи пальцями по маленьких кристалах на екранчику. Брелок із металевим мухомором нудно гойдався сюди-туди. Ні повідомлення, ні дзвінка.

— Батько щось не пише, — прошепотіла вона і знов вперлася поглядом у сестру. Вона бачила, що Хелейна зовсім не в гуморі. Навіть не знала, з чого почати. Тільки стискала подушку, схвильовано кліпала і кілька разів намагалася поставити запитання, але не ризикнула.

Хелейна, відчувши вухом шурхіт, повела краєм ока в бік сестри й сама вибухнула:

— Сьогодні на моїй дорозі трапилися аж два нестерпні чоловіки. Блискавка їм у причандалля! Але я вже хочу оголосити їм війну! Нахабні, зарозумілі, вперті зазнайки, але… красені, і це рятує їх від моєї абсолютної ненависті!

Каріна аж закліпала і роззявила рота від подиву, поки сестра видобула з кишені льодяник у веселковій обгортці.

— Господи, Хелейно, це був найдовший монолог про чоловіків у твоєму житті! Здається, це справді виняткові парубки. Хто вони?

— Учень по обміну Коді та новий ректор… той самий… темний маг, — буркнула бестія, підперши підборіддя кулаком і дивлячись кудись у небо через розчинене навстіж вікно.

— Стоп! Ти бачилася з Коді Мінгом та ректором Харденом особисто?! Хелейно, що за джекпоти ти виграєш?! — підскочила на місці Каріна, ніби її вдарило струмом.

— Це доля, поганенька така! Цей Коді! Ащщ! Щоб він на мурашник сів! Він сказав, що я самозакохана! Ідіот засумнівався в моєму генії! — емоційно випалила Хелейна, розмахуючи льодяником, як чарівною паличкою.

— Ти з ним так багато розмовляла? Боже… Ти така везуча! Аж заздрісно. Цей новий учень такий розумник! Кажуть, йому вже не було чого вивчати в його академії, бо він все освоїв, і на останні два курси його перевели до нас для вивчення інших предметів. Він справжній геній!

— Ох, хтось закоханий в образ зубрилки Коді! Дурниці. Справжній геній навчання не потребує. Сердечком відчуває, як чаклувати, ось!

— А з ректором ти де бачилася, коли встигла?

— Я на нього з дерева впала, Каріно. Посиділа на ньому, зазирнула в очі. Той ще красунчик. З таким не гріх правила порушити в нашій скромній академії. Але він темний маг, а це клеймо, яке я виб'ю йому просто на чолі, — вона лягла впоперек ліжка й безтурботно розтягнулася.

Різнокольорові очі Каріни стали вдвічі більшими.

— В сенсі, ти на нього впала?! В сенсі, ти сиділа?! Хелейно, це ж якесь домагання! — зірвалася вона на щирі емоції.

Хелейна перевернулася на ліжку, повисла на ньому вниз головою, так що коси аж на підлогу лягли, та й витягнула ноги догори.

— Він це теж так трактував, з провокаціями, — буркнула, тягнучи стопи. — Але подумаєш, я його ще й торкнулася всюди, коли метелика по ньому ловила… Хм, а равлик там був, ой, не маленький! — раптом видала вона й сповзла на підлогу. Сіла на килимку і задумалася на хвилинку. Згадала, як усе було. Ледь стримала долонею сміх.

— Який ще равлик?.. — аж затрусилася від ніяковіння Каріна.

Хелейна хитро посміхнулася. В очах майнула іскра. Вона розгорнула льодяник на паличці й поклала його до рота.

— М-м, що? Забудь! Головне, що він опинився піді мною. А це вже перемога над новоспеченим гадом академії! — вигукнула вона, насолоджуючись солодким смаколиком.

Каріна почервоніла, аж маківка закипіла, і з вух мало пара не пішла, як із чайника.

— Сестро, ти говориш якісь неправильні речі! Це ж ректор!

— Ректор, якому я проголошую війну. Жоден його день в академії не буде спокійним! Обіцяю! — дала клятву Хелейна, притискаючи льодяник до грудей, немов скіпетр, але тут же зрозуміла, що скоїла дурницю, адже він прилип до її волосся.

Вона загарчала, мов звірятко, і почала відривати смаколик від китиці, поки Лі Фань сміявся з цього, як дурник.

— Ось бачиш, цей ректор створює проблеми, навіть коли його немає поруч! — забурчала Хелейна, на що сестра тільки похитала головою:

— Знову перекладаєш відповідальність!

І глянула у вікно. Здається, навіть зорі насміхалися з Хелейни, грайливо мерехтячи. А сміх панди й зовсім заповнив собою весь простір.

Раптом кристалофон видав мелодійний дзвін. Каріна жваво відкрила розкладачку й прочитала повідомлення від «Татусь»: «Тобі завтра відправлю одяг та гроші. Хелейні — тільки речі. Якщо вибачиться за минулий раз — підкину золота. А якщо ні — то продам Лі Фаня». Каріна закрила кристалофон і залишила повідомлення в таємниці. Благо, сестра не звернула уваги на нього, бо була дуже зайнята віддиранням волосся від підступного льодяника. Тож, слава магічному казанку!