Розділ 2.6

Директор знову взяв до рук стімофон, з якого вже відвалювалася шестерня, і продовжив:

— Тому прибуття кордонного мага є дуже важливим для нашої академії. Ми мусимо піклуватися про добробут наших студентів. Це в пріоритеті! Краще хай ректор Харден навчить вас темної магії в межах уроків, ніж це зроблять вуличні маги чи ви самі… Я наглядав за вами всі ці роки і знаю, які ви чудові, розумні дітки. А зараз я довіряю вас дуже відповідальній та серйозній людині. Я впевнений, що ректор Харден піклуватиметься про вас не гірше за мене!

«Ох, директоре Хваг, я сумуватиму», — подумала Хелейна і штовхнула сестру ліктем у бік. — Тепер у нас на чолі академії демон!

Каріна підібрала сльозу.

— Директор був усім нам татком! — хлипнула вона й витерла мокрий ніс об светр, тихенько, щоб ніхто не побачив.

— Але є один момент! — зауважив Хваг, і під його вусами з'явилася чарівна посмішка. — Тепер у нас двовладдя! Я залишаюся директором, а ректор Харден буде моїм заступником. Витирайте сльози, хто вже встиг провести мене в останню путь! Я з вами до кінця хлопці та дівчата!

Він переможно підняв кулак і став з ректором в одну лінію, як справжній партнер. Харден глянув на нього з висоти свого зросту й посміхнувся, зовсім невловимою усмішкою.

Хелейна витріщилася.

— У нас два керівники?! Очманіти, який навчальний рік намічається! — бовкнула вона під гул сотень адептів.

Новина вразила всіх. Але галас швидко змінився на радість, і адепти обіймали один одного з вигуками: «Директор залишається, ура!».

Хваг склав руки за спиною і підморгнув ректору.

— Нічого, тебе вони теж полюблять, Адаме!

— Ага, сподіваюся, я теж педагогіку полюблю... і опаную, — відповів задумливо Харден і покинув трибуну.

Директор провів його пильним поглядом до самих парадних дверей навчального корпусу академії. Посмикав вусами. Хмикнув, як жук. І знову звернувся до адептів:

— Сьогодні облаштовуйтеся! А завтра з восьмої на заняття! Всім вдалого вечора!

Хелейна навіть не дослухала. Стискаючи кулаки, маршем попрямувала до гуртожитку. А поглядом прочищала собі дорогу, розганяючи обабіч студентів. Першокурсники забилися під дерево, коли повз них пролетіла розлючена фурія Хелейна Даністер.

Каріна повернула свої окуляри і кинулася наздоганяти сестру. Бігла як спринтер. Листя Ґуґа підстрибувало так, що він аж забурмотів.

— Та що з тобою?! — крикнула вона вслід бестії, на ходу поправляючи окуляри.

— Нічого! — сказала, мов відрізала, Хелейна і зникла у вхідних дверях гуртожитку.

Нефритові очі проводили її зацікавленим поглядом. І протяжне хмикання слугувало прощанням.

Ректор Харден стояв на балконі свого кабінету і спостерігав за цим ходячим гнівом із двома косами. Нотував у блокноті:

«Підозріла руда. Четвертий курс. Характер винятково поганий. Орієнтовна успішність: два-три бали…». Він закінчив писати олівцем по бежевому аркушу і знову підняв погляд, відчувши, що перебуває в когось під прицілом.

Лі Фань стояв біля гуртожитку на двох задніх лапах і вперто дивився на ректора. Показав двома пальцями на свої оченята, а потім перевів їх на Хардена, мов «я за тобою стежу».

Адам торкнувся свого волосся, самозакохано заправив пасмо за вухо, зачепив сережку-хрестик. Видихнув крізь ікласту посмішку. А потім заліз у кишеню пальта. І дістав звідти цукерку. Кинув через увесь двір до лап панди і покинув балкон.

Лі Фань понюхав повітря. Смаколик у яскравій червоній обгортці пахнув чудово. Він намотав навколо нього кілька кіл. Озирнувся. І поки ніхто не бачив, забрав цукерку, сховав її за щокою і втік.

Ехе, ну ось, вступ закінчено. Далі чекає яскравий розвиток подій. Ви вже вибрали собі любимчика? Напишіть в коментарях:) давайте трохи дамо активу під книгу. Кожен ваш лайк та коментар — це топливо для автора! Дякую ❤️