Розділ 2.4

Хелейна відмахнулася від промов директора й попрямувала повз площу. Недбало чарівна академія закликала шукати пригоди.

Вона зайшла в окремий корпус, довгий і вузький, над входом якого висіла дерев'яна табличка «Їдальня пана-казанка». Хоча в саму їдальню вона не повернула, а подалася до академічної кав'ярні.

Очі заблищали, коли побачили чарівну кавомашину із золотими шестернями. В зіницях мало що не намалювалися сердечка.

— Новенька! — вибухнула емоціями дівчина й обійняла машину. — Ми з тобою потоваришуємо і будемо поїти смачненькою кавою цілу академію, адже так? І зілля підсипати будемо… декому, ги-ги-ги! — зловісно засміялася вона, гладячи кавоварку по парових трубках.

А кави на полицях було валом. «Академ-чар», «Подвійна експресивна», «Східні боби». Бестія не встигала читати назви й потирати долоні в передчутті чудового кавового сезону.

Лі Фань виліз на стільницю і відкрив скляну банку з різнокольоровим мармеладом. Понюхав. Показав великий палець догори. Зацінив.

Хелейна стиснула кулаки, підстрибуючи від радості, й окинула зачарованим поглядом саму кав'ярню. Круглі столики, м'які стільці, диванчики. Квіти в горщиках звисають зі стелі, на стінах магічні картини з рухомими зображеннями, а в красивих бра новинка — електро-свічки. Ідеальний інтер’єр.

— Ремонтик зробили! Все-таки ідея з кав'ярнею виявилася чудовою! І прибутковою. Батько може й далі обмежувати мене в грошиках, а я сама собі розширюю можливості! — захоплено протараторила дівчина, проводячи пальцем по стільниці прилавка.

Сонячне проміння пробралося через вітраж кав'ярні і сонячними зайчиками впало на бестію, на її чарівно вкрите ластовинням обличчя.

З піднесеним настроєм Хелейна покинула приміщення. Подалася доріжкою в напрямку великої оранжереї. Перестрибнула розколоту кам'яну плиту.

— Все ж міг би директор і полагодити доріжку, а не трястися над… історією академії, — пробурмотіла вона, дивлячись на туфлю, яку випадково забруднила, застрибнувши на газон.

Навколо оранжереї літало стільки комах, що очі потрібно було мати, як у хамелеона, щоб за всіма встежити. Дівчина перевірила наявність «набоїв» у кишені: три насінини соняшника та одна вишнева кісточка. «Ну, достатньо» — прошепотіла вона й дістала рогатку, готуючись до полювання на ходу.

Але тут...

Зі стімофона пролунав знайомий глибокий голос.

Хелейна підозріло звузила погляд, проходячи повз площу. «Ха!» — скрикнула вона, ніби розкрила злочин, і вирішила долучитися до урочистого відкриття, щойно побачила, що за трибуною стоїть уже знайома їй висока постать. Темний маг, чарівний незнайомець, що ще вранці став її «подушкою безпеки».

Бестія, керована цікавістю, виникла нізвідки поруч із сестрою.

— Я багато пропустила? — спитала вона й торкнулася плеча порядної адептки.

Каріна аж підскочила на місці від переляку і сховала обличчя за листям Ґуґа.

— Не дуже. Якраз ректор свою промову почав. Всі стоять у шоці. У нас новий ректор, Хелейно!

Бестія смикнула губами. «Чудово, я зачепила нового ректора! Тепер у мене є два шляхи, щоб вижити: або війна, або зваба», — подумала вона й вказала на різнокольорові очі сестри.

— А де твої окуляри?

Каріна протерла очі, які вже сльозилися від напруги, і бовкнула:

— Директору позичила, він так поспішав на відкриття, що свої забув!

— Зрозуміло, Каріно. Ти така чуйна душа, хи!

Хелейна придивилася — і справді, Хваг у круглих окулярах сестри. «Дотепно! Хоча байдуже на директора, коли поруч стоїть цей… Красень — темний маг, що як герой зі сторінок книг про заборонене кохання… Два передні зуби даю, що за ним помиратиме пів академії!» — подумала бестія, хитаючись на місці. Спиралася то на п'яти, то на пальці: нові кросівки тиснули, потрібно розносити.

А ви любите каву? Як вам ідея з кав'ярнею? І доречі, як думаєте, кому це Хелейна планує підсипати зілля?;)