Розділ 2.3

Я додала плейлист до книги;) Список треків ви зможете знайти під книгою, в закріпленому коментарі ♪♪♪

Хелейна озирнулася на звук грому. Подивилася на небо — чисте, ні хмаринки. Насупилася.

«Де ж це блискавка б'є? Дивина!» — подумала вона, знизуючи плечима, й продовжила свою дослідницьку прогулянку.

Вона не поспішала на відкриття, відчуваючи повну байдужість до цих формальностей і довгих промов директора. Він, до речі, сам запізнювався і промайнув повз неї, як марафонець.

— Адептко Даністер, наздоганяйте! — вигукнув невисокий чоловік з темними кучерями та звабливими короткими вусами. Погляд карих очей випромінював сонячне тепло. Хоча загалом…

«Оце татко всім панночкам!» — подумала Хелейна, вдихаючи запах його брутального одеколону.

— Йду-йду, директоре Хваг, — кивнула вона, окинувши його поглядом з ніг до голови. «Четвертий рік в одному і тому ж болотяному светрі й зеленій краватці на відкритті. Очманіти, він собі не зраджує! А підкачався як за літо, матінко! Оце біцуха!» — подумала вона і зупинила погляд на взутті. Кросівки. «Людина спорту», — майнула остаточна думка в голові.

Директор харизматично посміхнувся й поспішив до площі спортивною ходою. За ним зграєю полетіли пташки та побігли три їжаки. На колючках вони несли його саквояж… та яблука на перекус? А ще їх обігнало козеня, пухнасте і кольором як карамелька. Хелейні аж захотілося його погладити.

«У директора що не звір, то фамільяр!» — подумала вона, знову уповільнивши крок. Взагалі не було настрою зустрічатися з Каріною та стояти серед інших студентів, мов порядна адептка. Тож вона озирнулася, щоб побачити, чи немає раптом поблизу цікавої комахи.

Але в повітрі відчувалася лише легка магічна димка та літали чарівні мушки, а таких у неї, насушених та забальзамованих, уже цілі банки.

Раптом через деревцята алеї прорвався сполоханий Лі Фань. Заволав одразу:

— Рек-к-кто-маг-те-м-мни-ма-нама!

— Га? Ректор темний? Який ще ректор? У нас тільки директор… — буркнула Хелейна, чухаючи чоло.

Панда опустив лапи і важко зітхнув. А потім зібрався. Виструнчився, взяв шишку з ялинки, ніби саквояж, і світлого моху на голову накинув, наче перуку. Та пройшовся вздовж алеї.

— А? Ти маєш на увазі того дивного чоловіка, на якого я впала зранку? То кажеш, він ректор? Дурниці! Хвага ніхто з посади не посуне! — відмахнулася адептка і пішла на пошуки нових жучків. Провела поглядом шершня, що летів поруч, і скривилася. Ніхто їх не любить.

Шершень полетів до площі, жваво махаючи крильцями і готуючи жало на здобич.

Каріна, як справжня порядна адептка, стояла на площі в секторі свого курсу і виглядала Хелейну в секторі поруч. Але сестри не було. Вкотре леді затремтіла колінами, як боягузка, і погризла нігті.

— Ну заради матінки! — хвилювалася вона, обіймаючи горщик із фікусом.

— Ґууу! — буркнув фікус, на що Каріна відразу ж закивала:

— Ага, Ґуґ, вона нахаба! Все! Більше я за неї не заступатимусь перед батьком. Ай!

Вона скрикнула. Шершень сів їй на плече і встромив жало у товсту в'язку светра. Трохи вжалив, але зламав у тих вовняних надрах свого списа і втік.

Каріна надулася, сховавши обличчя в листя фікусу. Але тривога за відсутню сестру та вжалене плече різко змінилася на хвилювання через розпочате урочисте відкриття і привітання директора Хвага.

— Вітаю, адепти Королівської Академії магії Утос! Сьогодні такий гарний сонячний день, якраз для свята відкриття нового навчального року! Сподіваюся, канікули у вас пройшли прекрасно? Впевнений, що так! І ви сповнені наснаги до знань! — промовив він теплим, але твердим голосом, як справжній магічний татко.