Розділ 1.4

Хелейна винувато склала руки за спиною, вдаючи сором, але водночас насупилася. Нічого хорошого ця випадкова зустріч не віщувала. Хижаків вона завдяки своєму досвіду впізнавала в натовпі одразу — і це був той випадок, коли на безпечну територію проник мисливець.

«Що тут робить темний маг?! Варто сказати директору, якомога швидше! Треба цього жука звідси гнати!» — хороші думки переслідували її, але погані все ж наздогнали. Адже зловісний метелик знову пронісся перед очима і сів на незнайомця.

Маг магом, а цей галактус-бариктус трапляється раз на три роки!

Хелейна відключила свій інстинкт самозбереження. В очах промайнули іскри, мов світлячки. Вона накинулася на незнайомця і обмацала його, з ніг до голови. Торкнулася всюди, де й не хотілося, і не дозволялося. Але що робити, якщо клятий метелик сів на пряжку його ременя?!

— Адептко, ви при своєму розумі?! — терпець незнайомця урвався, і він сам упіймав комаху. В долонях його виник сірий іскристий туман, і метелик в ньому почав втрачати життєві сили. Засмикав лапками, мов на смертному одрі.

Помер.

Чоловік запхав новоспечений трофей дівчині до кишені жакета й насупився.

— Задоволена? Вище трійки за семестр не чекай! Ще один такий випадок — я поклопочуся про твоє виключення!

Хелейна хотіла захистити себе. Вже вигадувала колючі фрази у відповідь, але швидко переключилася з образи на інше… Чоловік нахилився, щоб зібрати свої речі, що розсипалися із саквояжа, і в цей момент вона побачила на його шиї знак у вигляді корони та чотирикутної зірки. Зелені очі тут же спалахнули цікавістю.

«Маг королівської сімки. Всенсі?! Я знаю всіх магів короля, а його бачу вперше. Він, що, восьмий?!» — Хелейна аж здригнулася від цих думок. Яке захопливе детективне діло намічається! Але зараз на рожен лізти вона не стала. «Чоловік дивний. Небезпечний. Темний маг. Погрожував оцінками... значить, буде викладачем у нашій академії?.. Мені це не подобається. Краще я змиюся в засідку!» — все швидко обміркувавши, вона зникла якраз перед тим, як незнайомець знову окинув поглядом те місце, де вона стояла.

Виструнчившись і озирнувшись навколо, маг протяжно хмикнув. Окрім чарівної природи та жвавого життя академії, нічого не побачив. Привівши себе до ладу, він стиснув у долоні ручку саквояжа й пішов у своїх справах.

Та маленькі хитрі оченята уважно спостерігали цю пікантну ситуацію з кущів, і на вусатий носик все побачене намоталося як слід. Підстрибнувши на місці з вибуховою енергією, Лі Фань захухав і організував переслідування підозрілого індивіда — захоплено побіг по його слідах, винюхуючи правду.