Розділ 1.3 Перша зустріч ❤️

Чоловік видав легкий стогін, дивлячись у небо нефритовими очима. Світле волосся розсипалося по зеленій траві, ніби він був богом із картин великих художників. Краватка витягнулася з-під жилета і задушливо обвила йому шию. А із коричневого саквояжа висипалися артефакти та папери.

Хелейна роззявила рота. «З дерева падаю не вперше, але щоб так та ще й на таких?!» — думала вона, водночас торкаючись ребер чоловіка, щоб перевірити, чи, бува, не переламала йому кістки. Ні, болісно він не стогне, скоріше ниє від здивування, бо не второпав, що сталося. Бурмоче щось собі під ніс і повільно підводиться на ліктях.

— Ти хто, білченя? — запитав він вдумливо, окинувши серйозним поглядом бестію, яка спокійно лежала на ньому і навіть не рипалася.

Хелейна подивилася йому в очі. «Щоб мене сколопендра вкусила, який красунчик!» — думки, сповнені зачарування, промайнули в голові, поки її щоки горіли рум'янцем, а рот роззявився, як у баранчика на нові ворота.

— Не бажаєш злізти? — спитав спокійно чоловік, так, ніби напади на нього ставалися мало не щодня. Він підвівся ще вище. Сперся на землю однією рукою, а іншою відкинув волосся з чола. Потім поправив одяг: повернув на місце краватку й амулет на ній.

Хелейна опинилася в сидячому положенні на незнайомцеві, вмостилася зручніше на його стегнах, а потім второпала, як це виглядає збоку. Хотіла обуритися, але така провокаційна поза виявилася меншим злом, ніж те, що вона побачила на його амулеті — перевернутий ріжками донизу місяць.

— А, темний маг! — вигукнула вона і схопилася, мов її оса вжалила.

— О, невиховане дівча! — буркнув у відповідь чоловік, підводячись на ноги й обтрушуючи свій одяг від трави й всякого бруду. — Леді, поправте свою спідницю, — додав він, підтягуючи на собі жилет. Він переконливо смикнув бровами й кинув повторний короткий погляд на її спідницю, що стояла шкереберть.

— О, пробачте... — зібралася з думками Хелейна, розгублено дивлячись у порожнечу. Коліна вже трусилися, а ступні хотіли зробити кілька кроків назад і втекти від гріха подалі. Та замість втечі леді вирішила причепуритися на очах у потенційного ворога.

Чоловік самовдоволено хмикнув:

— Хм, пробачити? Мені здається, це була частина теплого прийому — звабити мене чи перевірити на порядність? — видав він, дивлячись на дівчину з висоти свого зросту.