Глава 80 (36)

Ось так легко я відволіклася від думок про змагання. Тепер я не могла ні про що інше думати, як про сумний погляд Райана.

Мені було дуже шкода його. Здавалося, що може статися страшного, якщо я проведу з ним кілька вечорів? Але я не хотіла давати хлопцеві хибну надію. Мені хотілося допомогти йому, але я не знала, як. Його ніхто не цікавив у академії. І я не уявляла, з ким можна було його звести. Мені здавалося, Райан ні до кого не мав почуттів. Іноді навіть здавалося, що він був без статі.

І ця несподівана увага з його боку мене лякала.

– Тіффані, ти зараз тост у каві втопиш, – Ельза обережно взяла мою руку і відсунула вбік. – Хвилюєшся через турнір?

– Трохи, мамо Ельза, – посміхнулася я нашій наглядачці. – Це правда, що сьогодні змагання відбуватимуться на Айрізарді?

– Звичайно, люба, – дівчина влаштувалася поряд зі мною із чашкою кави. – На повітряному факультеті ще не живуть ще студенти. І це чудове місце для подібних речей.

– Було б краще, щоб його якнайшвидше заселили, – я глянула на двері душа, де зараз  парилася Аліса. – Я хочу жити у кімнаті без сусідів.

– Потерпи ще трохи, – Ельза погладила мене по спині. – Незабаром професор Фрост дозволить усім своїм майбутнім учням зайняти кімнати, і все буде як раніше. Ніхто спати не заважатиме.

Я кивнула їй, видавила усмішку і уткнулася в чашку.

Ельза нічого не сказала про відсутність моєї сусідки вночі. А та приймала душ, наче ніч провела тут. Це було дуже дивно. Не намагалася не думати про це. Бо ж цей день і так обіцяв бути щедрим на події.

Після обіду я переодяглася в костюм учасника і вирушила до повітряного факультету, біля мосту якого на мене чекала Есмі.

– Джейкоб передавав тобі "привіт"! – повідомила вона і повела мене вперед.

– Як він там? – мене ніби облило холодним душем, коли подруга згадала про мешканця межисвіта.

– Запитує, чому в гості не заходиш, – відповіла вона і кивнула вбік, чим дала зрозуміти, що хлопчик йшов поруч.

– Я не можу після всього, що сталося, туди спускатися, – зізналася я, і згадала Кріса.

– Це пов'язано з тим хлопцем, котрий прощався з тобою? – обережно запитала Есмі. – Він виглядав дуже сумним перед тим, як піти далі.

– А що там? Туди можна навідатися? Адже ти сторож межисвіта. Ти маєш знати.

– Це за межами наших повноважень. Ми з Джейкобом не маємо права туди микатися. Звідти не вертаються. Отже, забудь про цю ідею.

– Легко тобі сказати, – я обняла себе за плечі і втупилася вперед пустим поглядом. – Кріс був ідеальним. Він був гарним, темпераментним та веселим. Він навчив мене їздити на мотоциклі та показав життя під іншим кутом. Ми мали зовсім мало часу. Але це були найкращі мої моменти у житті.

– Ти справді змінилася, – Есмі здивовано спостерігала за мною. – Раніше ти говорила тільки про красу та вечірки. А зараз стала живою та цікавою. Жаль, тільки, у всіх сферах ти це застосовуєш.

– То про що?

– Райан дуже засмутився через сьогоднішню розмову з тобою. Він хотів тобі розповісти щось важливе. А ти його вигнала.

– Він сам пішов.

– Після того, як ти вказала йому, що він тебе не вартий. Чи не здається, що це ще гірше? Ти не даєш йому шансів.

– Чому, якщо така правильна, сама йому не даси?

– У мене є Алекс.

– А в мене Саймон.

– Який сьогодні спав із твоєю сусідкою по кімнаті? – закричала Есмі, а потім різко замовкла, зрозумівши, що сказала зайвого.

Таких новин я не очікувала. Я подивилася на Есмі ошелешеним поглядом і намагалася переварити те, що вона зараз сказала. Я чекала, що та зараз скаже, що пожартувала та засміється, але подруга дивилася на мене зляканим поглядом і продовжувала мовчати.

– Звідки ти знаєш? – я повільно сіла прямо по середині мосту.

– Райан їх бачив, – Есмі присіла поряд і насторожено подивилася на мене. – Саме це він хотів тобі розповісти. Вибач, я не хотіла тебе так різко бентежити цією новиною. Райан перед сном посварився з Ріхардом і пішов гуляти вночі. Де він тинявся – не відомо. Ріхард на нього кілька скарг встиг написати за час його відсутності. Повернувся він перед сніданком, отримав гарну прочуханку від брата і зайшов до мене, щоб розповісти про все.

– І що саме він тобі розповів? – я відмовлялася вірити, що це було правдою, і сподівалася, що це якесь непорозуміння.

– Він був у головному корпусі, – Есмі обережно торкнулася моєї руки. – Надворі було ще темно. Він тинявся порожніми коридорами і раптом почув дивні звуки, що долинали з кабінету Саймона. Ведений цікавістю, він заглянув у замкову щілину і побачив їх двох. Вибач, вони були повністю голі.

Мені здавалося, що цієї миті мій світ перекинувся. Поки я терпляче чекала на його призначення на посаду директора і намагалася не псувати йому авторитет, він спав з Алісою. Я уявити собі не могла, що він на це здатний.

Я мало не заплакала від образи.

– Мені треба з ним поговорити, – я різко підвелася і мало не штовхнула Есмі. – Він повинен мені пояснити, чому так різко змінив свої плани.

– Незабаром турнір, – Есмі схопила мене за руку і повела на Айрізард. – Перший курс розпочинає гру. Поговориш із ним після змагання.

Я не хотіла погоджуватися з нею, але я не мала вибору.

Сьогодні змагання відбувались на стадіоні повітряного факультету.

Нашим завданням було спіймати шишигу, схожу на пухнастого чортика. Наздогнати її було непростим завданням. Особливо з огляду на те, що крім неї на полі були інші істоти, які заважали учасникам виконати своє завдання.

У вказаний час на поле випустили мене з рештою першокурсників.

Змагатися з ними у швидкості та спритності в мене не було бажання. Навіть було байдуже, якщо переможе Аліса.

Я відійшла в темний куточок стадіону, щоб не заважати іншим учасникам у пошуку шишиги. Сподіваючись дочекатися там закінчення гри, я сіла на траву і поринула у свої думки. Мені все ще не вірилося, що Саймон міг так зробити зі мною.