Глава 68 (24)

Весь час до суботи я провела у будиночку для першокурсниць. Есмі мені принесла підручники з бібліотеки, за якими я писала конспекти та доповіді. Але покидати будинок я не поспішала. Бо не була готова зустрічати ззовні привидів.

Алекс припустив, що Кріс, найімовірніше, як і Вів'єн, володар межисвіту, який так і не став ним. Але шукати його, щоб дізнатися, я не хотіла. Також Алекс припустив, що чула я його в Айризарді завдяки великому скупченню магії в будівлі. Тому що на поверхні навіть Есмі привидів не чула.

Подруга погодилася із цією теорією. Але була проти того, що я не поспішала виходити назовні.

- Ми сьогодні планували відвідати межисвіт, - повідомила вона за сніданком. – Твоє завдання – перевести Саймона. Я не хочу стрибати туди-сюди. Сама знаєш, які відчуття виникають під час переходу через ті сходинки.

- Цікаво, а чи вирушили б ці двоє рятувати нас? – я невдоволено скривилася. – Все ж, ми не рятувальний патруль. Ми учениці.

- Цього тобі не скажу, - знизала плечима подруга. – Але це було б не на нашій совісті. Неправильно це, сидіти тут, коли хтось у біді. Ну, побачила ти привида. Далі що? Він образив тебе? Погрожував? Взагалі, що він казав? Ти особливо нічого не розповіла.

- Та він не особливо балакучим був, - відмахнулась я.

- Так, тим паче, - Есмі схопила мене за руку. - Піднімай свою п'яту точку та пішли відпрацьовувати практику в Алекса. Він обіцяв сьогодні навчити нас заклинанню щита. Якщо хочеш брати участь у змаганнях факультетів, це дуже знадобиться.

- Від кого ми там захищатимемося? - нахмурилася я.

- Кажуть, першим завданням буде естафета, де на шляху буде усіляка перешкода, - впевнено розповіла Есмі.

- А це небезпечно? - напружилася я.

- Буде багато спостерігачів, - Есмі сильніше мене потягла. – Якщо хтось постраждає, його швидко знімуть з випробування та нададуть допомогу. Це не середньовіччя якесь.

- Добре, - знехотя погодилася я та пішла за подругою, яка так і не відпустила мою руку.

На головній площі перед центральним корпусом було багато народу, коли ми прийшли. Для зручності по її центру поставили невеликий майданчик. А навколо неї багато стільців, де сиділи студенти.

Ми сіли з Есмі з самого краю та почали слухати Алекса, який вже розповідав про майбутні змагання факультетів. Він розповідав про три етапи детально. Естафета, яку призначили на першу суботу березня, мала проходити прямо на мосту, який вів до Айризарда. Згадалося відразу, яких заходів безпеки на ньому в даний момент дотримано. І я дуже сподівалася, що під час самого змагання міст буде більш надійним, ніж зараз.

Для кожного учасника команди будуть встановлені перешкоди відповідно до їх курсу. Отже, першокурсникам точно не доведеться дорогою тікати від мантикор та іншої нечисті. Залишалося тільки сподіватися, що організатори не сплутають порядок учасників.

Після того, як Алекс розповів про різних істот, які очікували на учнів під час естафети, багато хто передумав брати участь. І до моменту, коли Алекс почав розповідати про те, яку треба кожному приготувати виставу на відборі, частина студентів пішла геть.

Я задумалась. Що я могла продемонструвати? Спів? Закохати в себе екзаменаторів? Така собі вистава, після якої мене виженуть із ганьбою з команди.

Поруч Есмі сиділа з дуже спантеличеним виразом на обличчі. Мабуть, думка, що її здатність простим смертним не побачити, змусила замислитися її про змагання ще більше, ніж мені.

До кінця своєї лекції Алекс влаштував цілу виставу зі снігу, яким він керував за допомогою повітряної стихії. Це була неймовірна вистава. Сніжинки перетворювалися на різних істот, нападали одна на одну та підлітали до присутніх студентів. Після такої вистави всі присутні піднялися та стоячи аплодували декану Айризарда.

- От би мені так, - зітхнула Есмі.

- Ти можеш спробувати видресерувати вогонь, - запропонувала я. – Або створити фамільяра своєї стихії та показати з ним шоу.

- Фамільярів вчаться робити на четвертому курсі, - спохмурніла Есмі.

- Нічого не заважає навчитися цьому раніше, - я згадала, фамільяра Саймона з глини, який сперечався з нами. - Я теж спробувала б навчитися робити таке. Уявляєш, як всі здивуються, коли таке побачать?

- Мабуть, - з сумнівом відповіла подруга. - Давай дізнаємося після походу в межисвіт, як його творити.

Це було чудовою ідеєю. І, хоч, я планувала вихідні провести не в бібліотеці, заради такого можна було змінити плани.

Учні почали розходитися. Багато хто ще був під враженням вистави Алекса та захоплено ділився своєю думкою з іншими. А я з Есмі вирушили у бік невеликої сцени, де Алекс про щось сперечався з професоркою Елізабет Слоу. Вона явно була чимось незадоволена. І, судячи з обличчя моєї подруги, вона знала про що саме в них розмова.

- Про тебе сперечаються? - зупинилася я метрів за десять від сцени. – Щось вже накоїли?

– Ну, розумієш, – повільно простягла подруга. - Близнючки Стілс вчора на зборах факультету почали розпускати плітки про те, що ми з Алексом після його уроку закрилися в його кабінеті для деяких утіх. І ця чутка дійшла до нашої деканши.

- І в чому проблема? - здивувалася я. - Скажи, що такого не було.

- Я сказала, - зніяковіла подруга. – Але, таке було. І, мабуть, брехати я не вмію.

- Ну ти даєш! - вигукнула я. – Вже, хоча б, не перед однокурсниками.

- А ми й не при них, - Есмі почервоніла. - Просто, близнючки вирішили повернутися, щоб уточнити час сьогоднішнього зібрання. І ось так вийшло.

- Погано вийшло, - закотила я очі. – Тепер це може вплинути негативно не лише на Алекса, а й на Саймона. А я лише заради цього із ним стосунки перервала.

- Ти його кохаєш? - подруга коротко глянула на мене.

- Не важливо, - я насупилась та поквапилася до Алекса.

Зараз мені було простіше влізти в їхню розмову, ніж балакати з Есмі. Звісно, ​​Саймон мені подобався. І, в таємниці, я чекала на той момент, коли обійму його сьогодні, щоб перевести в межисвіт. Адже, доведеться його міцно тримати, щоб перехід відбувся без проблем.