Дякую кожному, хто пройшов цю історію до кінця.
Тим, хто читав повільно і тим, хто не міг зупинитися.
Тим, хто впізнав у ній щось своє — і тим, кому вона була незручною.
Ця книга народилася з тиші, пауз і питань без простих відповідей.
Якщо після фіналу вам захотілося зупинитися й подумати — значить, вона жива.
Дякую за довіру, за час і за присутність у цій історії.
Ви — її невидима, але найважливіша частина.
— Саша Мельничук