Збірник

ГЛАВА 37

Лекція тривала, але більшість студентів вже явно втратили до неї інтерес. Дехто тихенько перемовлявся, хтось стримано позіхав, а Ерік взагалі поклав голову на руки, роблячи вигляд, що уважно слухає.

Еріка ж намагалася зосередитися, хоч у голові досі лунав голос Тіамата. Її переслідували його слова, погляд, тон, з яким він говорив про неї, ніби це була загадка, яку він сам не міг розгадати.

Але раптом щось змінилося.

— Як ви всі знаєте, у більшості країн шляхетні роди фіксуються у спеціальних реєстрах. Збірники, які ведуться століттями, містять записи про генеалогічні зв’язки, титули, політичні союзи та навіть деякі магічні особливості, — промовив професор Вільдрік, проходячи вздовж аудиторії.

Еріка підвела голову та зосередилась на словах професора.

— У бібліотеці нашої академії також зберігається один із таких збірників, — продовжив він. — Звісно, не в повному обсязі, бо деякі томи залишаються під забороною або належать закритим архівам. Але для тих, хто хоче дізнатися про своє походження або походження інших…

Він витримав паузу, ковзаючи поглядом по студентам.

— Це гарне місце для початку пошуків.

Еріка відчула, як всередині щось клацнуло.

"Збірник шляхетних родів… Якщо він існує, то, можливо, там є записи і про нього. Про професора Тіамата.Якщо він не хоче говорити правду — тоді я знайду її сама!"

Її серце забилося швидше.

Вона обернулася до хлопців, але ті, здається, не надто цікавилися темою. Фрей задумливо дивився у книгу, Ронан тихо перемальовував щось на краю конспекту, а Ерік, схоже, намагався не заснути.

— Ви можете переглянути цей збірник у сховищі нашої бібліотеки, — закінчив професор. — Але пам’ятайте, що не всі дані можуть бути доступні без відповідного дозволу.

Еріка більше не чула, що він говорив далі. В її голові вже вибудовувався план.

Щойно пролунав дзвінок, студенти почали підводитися з місць, хтось поспішив на вихід, інші затрималися, обговорюючи лекцію. Але Еріка була зосереджена лише на одному.

Вона рішуче підійшла до професора Вільдрика, який саме складав свої записи в портфель.

— Професоре, — вона вирівняла плечі, намагаючись звучати спокійно.

— Так, адептко Персіфаль? — він навіть не підвів на неї очей, перегортаючи документи. Всі професори академії і так могли розпізнати єдину адептку в академії.

— Ви сказали, що в бібліотеці є збірник шляхетних родів. Де його можна знайти?

Цього разу професор зупинився. Він підняв на неї погляд, ніби оцінюючи її питання.

— Хм. Не думав, що вас зацікавить саме цей аспект лекції, — він на мить задумався, а потім кивнув. — Але добре.

Він закрив свій портфель і вказав у напрямку вікна, де виднілася висока вежа академії.

— Генеалогічний архів знаходиться в старому крилі бібліотеки. Прямо біля центрального залу є сходи вниз. Там ти знайдеш залу з забороненими секціями. Сам збірник має бути на другій полиці в розділі "Міжнародні роди".

— Чи потрібен мені дозвіл, щоб переглядати його?

Професор злегка посміхнувся.

— Технічно — так. Але якщо ніхто не запитає, що ти там робиш, то я не викрию що ви тули пішли.

Еріка не змогла стримати усмішку.

— Дякую, професоре.

— Тільки не робить дурниць, Персіфаль, — кинув він їй у спину, коли вона розвернулася й пішла.

Коли Еріка повернулася до хлопців, вони вже чекали на неї біля виходу з аудиторії. Фрей, як завжди, виглядав спокійним, Ронан схрестив руки на грудях, а Ерік ледве приховував цікавість.

— І що тобі було потрібно? — запитав Ронан, примружуючи очі. — Не скажеш же, що просто захотіла подякувати професору за "цікаву" лекцію.

Еріка відмахнулася.

— Нічого особливого, просто запитала про збірник шляхетних родів, — відповіла вона, стараючись зберігати рівний тон.

— І навіщо тобі це? — насторожився Фрей, склавши книгу під пахву.

— Хочу перевірити дещо, — неохоче відповіла вона, уникаючи надто пильного погляду хлопців.

— Дещо? — Ерік скептично підняв брови.

— Це важливо? — уточнив Ронан.

— Для мене — так, — кивнула вона.

— І ти не збираєшся нам розповідати? — Ерік схрестив руки, явно не в захваті.

— Поки що ні, — відрізала Еріка.

Всі троє переглянулися, але сперечатися не стали. Врешті, вони вже звикли, що Еріка може щось вигадати й не ділитися подробицями одразу.

— Ти хочеш піти в бібліотеку сама? — Фрей нахилив голову, задумливо дивлячись на неї.

— Так, — швидко відповіла вона.

— І коли?

— Як тільки випаде нагода, — сказала вона ухильно.

Ерік тихо видихнув і склав руки за головою.

— Що ж, звучить так, ніби ти знову затіваєш щось цікаве.

— Або щось, що принесе нам чергові проблеми, — додав Ронан.

— Довіртеся мені, — загадково відповіла Еріка, трохи усміхнувшись.

Хлопці переглянулися, але сперечатися не стали.

— Гаразд, тоді поки що просто не потрапляй у халепу, — нарешті сказав Фрей, і вони разом вирушили коридором.

— А зараз, якщо ти не забула, — нагадав Ронан, зиркнувши на годинник, — у нас лекція з...

— Історія магічних родів, — закінчив за нього Фрей.

— О, чудово, ще одна лекція, де нам пояснюватимуть, що ми не такі великі й могутні, як наші предки, — з сарказмом додав Ерік.

Еріка мовчала. Вона ще раз подумки повторила слова професора Вільдрика про збірник шляхетних родів.

"Я обов’язково туди потраплю."

А поки що — лекція.