Просто постежити

ГЛАВА 36

Наступного дня Еріка з самого ранку почувалася дивно. Їй не спалося всю ніч, і не тому, що в кімнаті було холодно або занадто тихо. У її голові безперервно лунали слова Тіамата. Вона намагалася розібратися, чому він уникає правди, чому щось приховує і, головне, чому це якось пов’язано з нею.

Вона сиділа у вітальні, втупившись у книгу, але жодне слово не відкладалося в її пам’яті. За звичайних обставин Фрей би вже підмітив, що вона не читає, а просто переводить погляд по рядках, але, на щастя, хлопці були зайняті власними справами.

Ерік знову сперечався з Ронаном щодо нової стратегії на майбутнє командне тренування, а Фрей спокійно гортав книгу, лише інколи кидаючи на них роздратований погляд.

— Еріка, ти якась тиха, — кинув Фрей, не піднімаючи очей від сторінки.

Вона здригнулася.

— Я? Ні, все нормально. Просто задумалася.

— Задумалася? — підняв на неї погляд Ронан. — Про що?

— Про сон, — швидко збрехала вона, сподіваючись уникнути розпитувань.

Але Ерік, який щойно відволікся від їхньої суперечки, підняв брову:

— Який ще сон?

— Просто дурний сон. Нічого важливого.

Вона знала, що вони не повірять, але, на щастя, ніхто не мав часу далі допитувати її, бо розмова плавно перейшла на іншу тему.

— Добре, тоді повернемося до нашого плану, — мовив Ронан, знову повертаючись до розмови з хлопцями.

— Ми стежимо за професором Онігіром, правильно? — уточнив Ерік, хитаючи в руці олівець. — Він явно замішаний у цій справі, а значить, нам потрібно вивідати, що він задумав.

Фрей закрив книгу та кивнув:

— Він вже один раз намагався нас підставити. Вірогідність, що він і зараз щось затіяв, занадто висока, щоб ігнорувати.

— Почнемо сьогодні? — запитав Ерік.

— Можемо спробувати. Він викладає в другій половині дня, а поки що ми можемо підготуватися, — Ронан задумливо потер підборіддя.

Еріка мовчала. Вона слухала їх, але щось глибоко всередині кричало, що їхні підозри спрямовані не туди.

— Ми маємо слідкувати не за Онігіром, — раптом промовила вона.

Хлопці синхронно повернули голови до неї. Очікуючи продовження.

— А за ким? — Ерік прищурився.

— За Тіаматом, — вона видихнула.

Настала тиша. Фрей, який зазвичай був спокійним, цього разу підняв брову швидше, ніж зазвичай.

— Чому? — запитав Ронан, спершись ліктем на спинку дивана.

Еріка зустріла їхні погляди.

— Просто повірте мені, — сказала вона впевнено.

Це був ризикований хід, адже до цього вони всі підозрювали Онігіра, і їй було б нелегко переконати їх змінити план.

Фрей, не відриваючи від неї погляду, перевів його на хлопців.

— Якщо Еріка так каже, значить, у неї є причина. Сподіваюсь, що вона вагома.

Ерік важко зітхнув, але зрештою кивнув. 

— Гаразд. Хай буде так. Але якщо ми будемо за ним стежити, то потрібно діяти максимально обережно.

Ронан також швидко здався.

— Добре, слідкуємо за Тіаматом. Але якщо він нас помітить — ти береш всю відповідальність на себе, Персіфаль.

Вона лише посміхнулася. Хлопці занадто швидко погодились на цю авантюру, мабуть їм просто цікаво постежити за кимось, не важливо за ким саме.

— Я готова.

Перед тим як вони змогли обговорити деталі, Фрей глянув на годинник.

— Нам пора. Лекція почнеться за п’ятнадцять хвилин.

— Точно, — Ронан схопив з дивана свою сумку. — Ми ж сьогодні маємо «Основи спадкових стратегій».

Еріка зітхнула. Це була одна з тих дисциплін, які не всі сприймали серйозно, але вона розуміла її важливість.

Курс «Основи спадкових стратегій» був спрямований на навчання студентів, які мали шляхетне походження або претендували на важливі ролі в політиці, правлінні або військовій сфері. Він включав у себе вивчення дипломатичних прийомів, спадкових правил, історію магічних і шляхетних родів, а також аналіз стратегій управління державами.

— Пішли, запізнюємося.

Вони вийшли з кімнати та попрямували до навчальних корпусів.

***

Аудиторія була просторою, оздобленою темним деревом і важкими шторами, що пропускали лише вузькі смуги світла. Лекція з «Основ спадкових стратегій» завжди проходила в одній із найстаріших аудиторій академії, де в повітрі витав дух історії, а магічні ліхтарі на стінах тихо потріскували, створюючи атмосферу таємничості.

Еріка з хлопцями зайняли свої місця в середньому ряду, звідки було добре видно викладача, але не надто привертала увагу.

— Ну, хоча б спати не будемо, — пробурмотів Ерік, розвалившись на лаві.

— Спати ти будеш потім, — сухо зауважив Фрей. 

Дівчина лише хмикнула.

До аудиторії увійшов професор Вільдрік — поважний чоловік з посрібленими скронями та проникливим поглядом. Він носив довгий темний плащ з гербом академії на грудях, що свідчило про його високий статус. Професор Вільдрік був відомий своєю суворістю, але разом із тим його поважали навіть найзухваліші студенти.

— Доброго дня, спадкоємці та нащадки великих родів, — промовив він, і в його голосі звучав легкий сарказм. — Сподіваюся, сьогодні ваші голови сповнені розумних думок. Сьогоднішня лекція присвячена питанню, яке, як я бачу, хвилює не всіх, але, повірте мені, ще згодиться. Ми поговоримо про механізми спадкування в магічних династіях та політичні шляхи зміцнення влади, — він зробив паузу і додав: — А також про те, які наслідки несе в собі незнання власного коріння.

Еріка зітхнула та перевела погляд на годинник, можливо ця лекція буде не такою цікавою як вона думала.