Розділ 17. Той самий кабінет Хореографії.

Елевонда. Тобі який варіант розгорнутий чи короткий?

Брігель. Другий, авжеж.

Елевонда. Тоді чудово. Зможу з чистою совістю його переписати. 

Брігель. Все. 

Елевонда. Ні. 

Я відчинила двері і пройшла в порожнє світле приміщення. Колись тут займалися хореографією, але зараз він був порожнім. 

Ранкова тиша наповнювала кімнату і я відчувала як поступово мене огортає спокій. 

Не знайшовши жодного приміщення, яке в архіві можна було б відкрити ключем, мене осінило. 

Кабінет хореографії. 

Саме її викладала мама, а отже, мала змогу заховати там щось для мене. Та знайти його виявилося не так легко, тому прийшлося попросити допомогу у Трактувальниці. 

Тепер я стояла тут. І відчувала як мене огортає передчуття. Я точно знайду тут щось. 

Але це місце було надто порожнім. 

Дзеркала увесь ріст, ліворуч від входу. Підвіконня і стіни пофарбовані у приємний жовтуватий колір. Звичайна підлога і все. 

Жодних поличок чи тумб у яких би можна було щось приховати. Жодних картин за якими міг знаходитися сейф. Нічого, що могло б відволікти від танцю. 

Може саме у цьому справа? 

Вмикаю музику на телефоні і починаю повільно крутитися залою. Заодно вивчу танець, який у мене ніяк не виходить. Крок вперед, крок назад перекрутитися, два кроки вперед і два…

– Кроки назад, – прошипіла я і повернулася в початкову позицію. 

Дивно, як була в магічному світі Аві, то лекго змогла вивчити цей танець, а зараз ніяк не виходить. Може заспівати щось звідти? 

Елевонда. Ти була на Аві?

У питанні авторки було щире здивування і якась дивна ностальгія чи що? Хоча ні, радше смуток. 

Брігель. Ви писали про цей світ також? Неймовірно. 

Елевонда. Можна й так сказати. Якщо хочеш можу допомогти. 

Я радісно закивала. Якщо вона знає ту реальність, то це точно мені допоможе.

На фоні почала тим часом грати моя улюблена японська пісня і я вирішила, що вона цілком підійде. 

Крок вперед.

Крок назад.

Перекрутитися. 

Тепер потрібно зробити теж саме, але з двома кроками, але чомусь я постійно збиваюся, бо забуваю, що потрібно після цього зробити. 

Елевонда. Сплеснути в долоні, але так, щоб одна була на бік, а торкатися лише пальцями, а не повністю. 

Брігель. О здається зрозуміла. А що робити на трьох і чотирьох?

Елевонда. У кінці прогнутися назад, а от що зараз має бути ще потрібно згадати. 

Тоді поки повторю щось інше. Я перемкнула музику на телефон і наспівуючи японською продовжила танцювати. У якийсь момент я знову збилася і ледь не впала в останній момент вирівнявшись. 

Це було близько. 

Елевонда. Потрібно було застосувати усього лиш рух підвернута нога, не насправді авжеж.

Я здивовано завмерла на місці враз забувши, що мені потрібно було спочатку. Що за маячню ти говориш, хотіла б відповісти, але раптом здалося, а й справді десь чула про подібне. Тільки от де саме? 

– Тоді як це зробити? – натомість запитала вголос. 

Підіймаю одну руку вверх, перемикаю музику на початок і починаю все знову. 

Елевонда. Не забувай про руки, коли танцюєш.

Елевонда. І про ноги також. 

Час від часу вона дає свої колючі коментарі у стилі, навіть черепаха швидша за тебе або ти танцюєш так, наче в наступну мить впадеш замертво. Навіть не задумуючись, щоб критикувати мене якось м’якше. 

Елевонда. А ще ти надто багато думаєш. 

Хоча вона ж авторка, мабуть, для неї це так само звично як дихати, але це не означає, що я як її персонажка повинна.

Елевонда. Правду кажучи, підсвідомо я теж сприймаю критику як і всі. Я починаю думати, що у мене все не так і втрачаю настрій, щоб писати. Але, коли проходить декілька днів я все розставляю по поличках і тоді вже визначаю на що справді потрібно звернути увагу. 

Брігель. О, та невже. Є у і у вас щось людське. 

Елевонда. Але мені також не подобаються тільки одні хороші коментарі, бо від них майже немає користі. 

Я здивовано підійняла брову. І справді дивна людина. 

Елевонда. Я ж не з цукру. І добре знаю, що інколи не пишу усі потрібні описи, не завжди можу щось розписати або й пропущу важливе. А ще інколи буває, що я на щось взагалі уваги не зверну поки мені не скажуть. 

Брігель. Тоді, які ваші коментарі улюблені? 

Елевонда. Версії і теорії, про персонажів авжеж, все що стосується сюжету.  Ну й треба подумати, бо так сходу не скажу.    

Що ж час уже прожовжити. Насиділася вже. Підіймаюся з місця. Мені байдуже на схвалення Елевонди, та важливіше довести самій собі на що я здатна. 

Цього разу мої рухи ідеальні, відточені практикою без жодної помилки…та на це я отримую лиш, – ти схожа на робота. 

Елевонда. Танець це завжди практика, але також ти маєш вміти імпровізувати інакше це не матиме жодного сенсу. 

Брігель. Тебе послухаєш, то відчуття, наче ви хореографиня. 

Елевонда. Я – ні, а от Елевонда – так. 

Брігель. То у вас що роздвоєння особистості? 

Елевонда. Хочеш сказати, що була на Аві, але не знаєш Елевонди Евермонт Еливедо, Головної чарівниці тієї реальності. Ти там що була в Норвезькому лісі? 

То ось чому увесь цей час мене не покидало відчуття, що я її звідкись знаю. 

Брігель. Тоді це значить, що ви Тесс? 

Елевонда. І звідки ж тобі відоме моє справжнє ім'я?

Брігель. Ви перша, хто започаткували розмови з персонажами. 

Елевонда. І там те саме.

Брігель. Але чому ти назвалася Елевондою? 

Елевонда. Бо це мій псевдонім, тому прошу звертайся до мене як раніше.