Розділ 10. 1. Бал - маскарад

Пройшовши в кімнату я обережно вийняла сукенку і почала перевдягатися. Тканина приємних відтінків була надзвичайно легка на дотик і у ній було дуже комфортно. 

Я покрутилася біля дзеркала насолоджуючись тим яким гарним вийшов мій образ. 

Єдиною проблемою залишалося зробити зачіску, але для цього потрібно зачекати на Дельфі, яку затримали раніше. 

Опустившись на диван я ввімкнула режим Хатіко і почала невідривно дивитися на двері. 

– У нас проблеми, – з порогу крикнула Дельфі, втомлено падаючи на ліжко. 

– Невже бал відмінили? – перейнявши її схвильований тон поцікавилася я. 

Вона заперечно похитала головою і підійшла до шафки виймаючи свій одяг. Складну композицію з чогось, що я завжди називала сукня шорти. Яка з чорного переходила в червоний. 

– Ти виглядаєш як королева осені, – нарешті вона звернула погляд на мене, – лише потрібно трішки покращити твій образ. 

Дельфі підійшла до мене і почала обережно вкладати моє волосся залишаючи його розпущеним. Доповнивши все обручем з листям вона усміхнулася. 

– Вони змінили звичайну вечірку на бал-маскарад  і тепер я уявлення не маю, де взяти маску – прошепотіла вона ледве стримуючи роздратування. 

Я подивилася на неї повним нерозуміння поглядом. Але насправді у мене більше не було сил дивуватися. 

Елевонда. Вибач. Відкрий шухляду. 

– Відкрити шухляду, – прошепотіла я і простягнула руку, щоб зробити це. 

Там лежали дві маски, які ідеально підходили під наші образи. 

– Повірити не можу, – у її тоні читався подив, полегшення і звичний сарказм,  – ким би не була ця людина, завдяки їй нам на одну проблему менше. 

Але я була на сто відстотків впевнена, що саме через Елу ми й тепер мусимо йти на цей бал-маскарад. 

Елевонда. Вгадала. Але що поганого у маскарадах? Це шанс дізнатися більше. 

Брігель. Я постараюся. 

Її правда. І я докладу усіх зусиль, щоб щось з цього винести. У цей час Дельфі перевіряла їхню безпечність. Її погляд ставав все більш здивованим, а я чекала, коли вона заговорить. 

– Вони дозволяють робити так, щоб нашу зовнішність не запам’ятовували. Нарешті зможу відпочити, – полегшено зітхнула вона. 

– Може спробуй помститися…– змовницьки усміхнулася я, маючи на увазі професора Сильфіда. 

Він завжди був на таких заходах як наглядач, тому вона легко зможе почати з ним розмову.

– Не вийде. Але якщо я накладу додаткові чари можна й спробувати, – хитро всміхнулася вона, підтримуючи мою ідею. 

– Тоді чудово. 

Дельфі зібралася і ми були готові виходити. 

– І все ж наскільки ти гарна у цій сукні. 

– А ти одразу після мене, – усміхнулася я. 

Ми вийшли з приміщення, але маски вирішили одягнути пізніше, щоб не виглядати підозріло. 

Хоча потрібно віддати належне усі змогли їх знайти в такі короткі терміни, думаю більшість викликали їх магією, яка буде діяти лише до закінчення балу. 

У актовій залі Академії, тепер немає крісел а приміщення виглядає більшим ніж завжди. 

Ми проходимо всередину і я покидаю Дельфі проходячи до їжі, яка тут теж є. Просто на таких заходах я відчувала себе дещо ніяково, особливо коли не розуміла, хто може бути переді мною. 

Та й правду кажучи, спостерігати мені було цікавіше. 

Знайшовши поглядом професора Сильфіда я завмерла в очікуванні. Цікаво як швидко я зможу насолодитися найцікавішою виставою. Хай вибачить мене Дельфі. 

Після короткої промови ведучих, оголошення, що у кінці будуть вибрані король і королева фестивалю – його було розпочато і заграла музику під яку можна було танцювати. 

Яка мені не підходила. От якби тут заграла щось з дорам…але ж у цьому не було сенсу. 

Я взяла бокал з вином і залишилася у гордій самотності. Раніше мені компанію складали Флав, Фіона, хтось з дівчат або ж у цій реальності – Дельфі. 

Та й танцювати мене не запрошували.  

– Вам не самотньо? – почула я голос незнайомця і стрепенулася. 

Ледь не запитала, а хто ви взагалі, а потім згадала, що маски можуть змінювати зовнішність. Може це просто хтось з однокурсників? 

– Зовсім ні, – тихо відповіла я, тонко натякаючи на те, що йому час піти. 

Він відступив на декілька кроків убік, щоб не лізти в мій особистий простір і за це я йому була вдячна. Продовжила своє абсолютно безпалевне спостереження за Сильфідом. 

Неочікувано до нього підійшла дівчина вдягнута в сукню, наче у вампірки. 

“Дельфі, це ти біля дракона” 

“Так” 

“Файтін” – сказала своє улюблене слово. 

“Дякую. Можеш підстрахувати” 

Я подумки кивнула. Обернулася до незнайомця, який так вчасно підвернувся і запитала. 

– Вас усе ще цікавить моя компанія? 

Він зміряв мене здивованим поглядом, а тоді повернувши звичний вираз обличчя, запитав. 

– Чи погодитеся ви на танець зі мною, леді? – на його обличчі з'явилася ледь помітна усмішка, схожа на котячу, а погляд зблиснув веселістю. 

Тільки тоді я не надала цьому значення.

– Із задоволенням, – відповіла. 

Елевонда. У мене дві проблеми. 

Брігель. Хорошої новини я так розумію, немає. 

Елевонда. Перше пісня, у мене перша думка це або "Sounds like a melody" або "All the right moves"

Брігель. Ти слухаєш музику 90-х?

Елевонда. І навіть ту що раніше. Я навіть розписувала це в одній книзі, але так і не виклала. 

Брігель. Це часом ти не про Рубікону з книги про Аксель. 

Елевонда. А ти звідки знаєш? 

Брігель. Читала. Одна з моїх улюблених. 

Елевонда. І одна з тих книг про яку в моїй реальності знатимуть лише зі слів інших персонажів. Це сумно, але вона більше не актуальна. Та й прочитати зошити з цією книгою майже неможливо. 

Брігель. Тоді, яка інша проблема.