Розділ 7. Підготовка.

Я сідаю на підвіконня і з цікавістю переглядаю коробку і повільно виймаю листочки. Насправді вони вирізані зі звичайного паперу, але магією робляться такими, наче справжні. Коли інші прийдуть ми підвісимо їх, щоб потім вони падали прямо в руки, коли хтось проходотиме повз. 

Повертаюся до сестри і з азартом в очах запитую.

– Як щодо витягнути листок, як завжди? – запитую у Дельфі. 

– Ти як дитина, – фиркає вона, але все ж киває. 

Ми робимо це одночасно. 

– Порожній, – засмучено говорю я і повертаюся до сестри, – а в тебе? 

Вона не відповідає, але за зміною її обличчя розумію – вона точно скаже неправду. Я більше не розпитую, щоб краще не лізти. Як захоче 

– Так і знала, – до нас підбігає Інна, – ти знову витягуєш побажання. 

Я навіть не заперечую. Тільки прошу в неї маркер і декілька митей думаю над тим, що написати. Чи точніше, яку з назв дорам обрати? Знаю, що саме це мене видасть, але потім каліграфічним почерком виводжу останню з перглянутих. 

Елевонда. Але хіба це була не "Родина Тайфун" 

Брігель. Після неї була ще одна. Хоча цей варіант теж потрібно викоистати. 

Елевонда. Тоді нам ще потрібна "Пані Інкогніто" 

Брігель. І "Джине, здійсни бажання" з інструкцією як знайти лампу.

Елевонда. Хочу побачити персонажа, який реально заради цього поїде в Дубаї, а якщо після основних подій, то в Корею. 

Брігель. Потрібно було наперед зробити список дорам, які можна було використати як побажання. 

А потім ледь хитро всміхаюся і кидаю листок до інших.  Цікаво, хто його витягне? 

– Хто за те, щоб витягнути листок і написати побажання, якщо він порожній? – запитує Флав, коли всі збираються разом. 

Навіть Дельфі забуває про свої негаразди і доєднується до всіх. 

– Як щодо музики? – витягую колонку з сумки, з виглядом, наче ношу її там завжди, а не взяла заздалегідь. 

– У тебе є щось нове й цікаве? – запитує одна з однокурсниць. 

Я з усмішкою киваю і витягую колонку з сумки. 

– Якщо ви не проти корейських остів з дорам, то так, – відповідаю. 

Але навіть, якщо хтось має заперечення мовчать, бо знають, що погане я слухати не буду. Хоча ця дорама ввійшла у нас з Дельфі в антисписок. 

– Гаразд, – Флав довго водить рукою над коробкою поки не витягує один і розчаровано зітхає, – не моя зміна значить, Фіо? – і взявши у мене маркер, починає, щось старанно виводити. 

Вона легке підіймає один з верхніх, наче не хоче зачепити інші. 

“Хай твоя усмішка сяє як сонце” – читаємо, коли вона показує листок і відкладає його. 

– Яка милота, – зітхаємо ми. 

– Вчися краще, щоб здати екзамен, – голосно сміється наша відмінниця Тереза. 

 – Ти ідеально все складеш завдяки…навичкам списування, – замінює “ навчанню” – її брат, старший за неї аж на дві хвилини і додає, – ти ж допоможеш мені сестро?

Вони, мабуть, як і всі близнюки чи двійнята кардинально різні за своїми характерами. Вона фиркає і відповідає. 

– Краще піди в бібліотеку і повтори щось. Ще чого! Ще я тільки йому зі списуванням не допомагала... 

І зараз ми можемо спостерігати за безплатною виставою, коли Томас втікає від Терези, а вона його наздоганяє. 

– Весолощів у твоє нудне життя, – фиркнула Кора, найбільш серйозна серед моїх однокурсниць. 

Далі був мій хороший друг зі школи – Сіетл. Хоча усі вважали, що це його несправжнє ім'я. Але коли він вибрав інші предмети, бачитися ми стали менше через зайнятість. 

Його рухи були як у якогось ілюзіоніста, а говорив, наче він мав стати актором, а не скніти тут. 

– Тіні уже близько, тому навчись від них ховатися, – і ледь вклонившись поклав листок вбік. 

Ми зааплодували, хоча краєм ока помітила як Кора пронизує його недобрим поглядом.

Наступним  – Арвін, який за чутками був русалом. А ще йому подобалася Дельфі, це я дізналася в одній з реальностей. А от як вони спілкувалися у цій мені було невідомо. 

– Це звичайний список книг,  – з деяким подивом і розчаруванням відповів він, а за мить його емоції знову зникли, наче й не було. 

– Не схоже,  – сказала сестра, поглянувши на записи,  – дозволь переписати. 

– Авжеж,  – швидко передав їй. 

А я сподівалася, що вона розповість мені все пізніше і мені не прийдеться здогадуватися. 

Елевонда. Вона про книги. 

Брігель. Думаєш я про Арвіна не спитаю? 

Елевонда. Та, будь ласка. 

Один за одним усі, хто були сьогодні підходили, щоб витягнути побажання. Хоч кожний знав – це можна буде зробити і пізніше. І на що тільки у людей фантазії не вистачить? Хоча найсмішнішим усе ж залишився варіант – хай професор Сильфід захворіє і не прийде тоді, коли ти не вивчиш його пару.

Здається, якби я прочитала, що завтра буде Кінець світу – повірила б більше.  

Насамкінець мала витягувати Інна, але замість неї це зробив її хлопець. Я відчула полегшення і навіть дихати на мить перестала, коли Ерзо витягнув листок. Чи точніше Айзек, але усі скорочували його ім'я інакше. Мить тягнулася цілу вічність. 

Аж поки він нарешті не витягнув листок і  потім простягнув його здивованій Інні. 

– Ти вийдеш за мене? – запитав повністю серйозно і я ледве стримала радісну усмішку. 

Усе вдалося. 

– Що? – вражено запитують усі, навіть Дельфі, не вірячи написаному. 

– Ттаак, – відповідає вона запинаючись.

Інна повністю вражена і здивовано дивиться на листок на якому справді пише те, що він сказав. 

– Вітаємо! – чується від всіх і від мене також. 

Вони заслуговували на це. І я вважала, що зробила все правильно. А ще мені подобалося, що у випадку, якби витягувала Інна фраза змінилася б на "Одружишся зі мною?"

Елевонда. Повірити не можу, що ти використала те, про що ми говорили в майбутньому.