Розділ 5. Як можна контролювати сни?

Вечір поступово окутував академію. З вікон відкривався прекрасний захід сонця, який навіював легку і спокійну атмосферу. Притиснувши потрібні зошити я тихо кралася до потрібної аудиторії. 

Чому запитаєте? 

Бо в мене виникли питання про які хотіла запитати безспосередньо до професорки Аюму. Непевна чи можу їй довіряти, але професора Мігеля у цей час вже не було, тому залишалася вона. 

Елевонда. Як побачу скажу.  

Я тихо постукала в двері її кабінету. Пара почнеться через хвилин двадцять а отже час ще є. На щастя Дельфі повірила у те, що я забула річ в академії і хочу піти раніше, щоб її забрати. 

– Заходьте, – почула приємний і спокійний голос. 

– Вітаю, професорко Аюму, у мене є важливе питання до вас, – сказала, пройшовши всередину. 

Вона була жінкою сорока років з азіатською зовнішністю і була дуже мудрою людиною, до якої завжди можна було звернутися за порадою. От тільки, чому ж вона у мене завжди викликала тривогу. 

Хоча на правду як і всі професори Снів. І що зі мною не так? 

Елевонда. Не впевнена. Вона поки складає хороше враження, але тут кожен може бути твоїм ворогом, а ворог – другом. 

Брігель. Дякую. Я буду обережною. 

І все ж вона єдина, хто могла мені це пояснити. 

– Мігель знову знайшов якусь небезпечну інформацію і тепер вводить студентів у оману, – важко зітхнула вона, поправляючи окуляри. 

– Якщо у архіві зберігається щось приховане від інших, отже це правда, – твердо зазначила я, а потім запитала, – хто така Еларі Ферд і чому вона не змогла повернутися декілька років? 

Елевонда. Не знаю яка мета в цього професора ім'я якого я ніяк не можу визначити, але він мені точно подобається. 

Брігель. Хіба я не говорила як його звати. 

Елевонда. Ну так, але…проїхали. 

Ну й нехай. Сама розбереться, а от історія з цією студенткою була справді цікавою. Професорка і бровою не провела лиш відповіла з деяким смутком. 

– Пам'ятаю її, – вона здавалася щирою, – таке буває, коли сон здається кращим, ніж реальність. 

– Але вона ж повернулася? – перепитала з тривогою і хвилюванням. 

У академії про таке не говорили. Ми навчаємося контролю снів і завжди повернемося назад. Адже ми ж навчаємося…

Скільки нам разів вбивали це в голову. 

– У неї був Фамільяр. Єдина істота, яка може потрапити у сон свого сновидця і вмовити прийти назад, – прошепотіла вона тихо. 

Мій погляд став враженим. Це неможливо. Неможливо! Ні! Я відчула як дихати стає важче, тому вхопилися за останню соломинку. Я повинна знати. Повинна зрозуміти, що втратила. 

Брігель. У тому сні…який я бачила…у мене був Фамільяр так?

Елевонда. Так. Тільки я той момент не вписала в розділ. А у цій ні? 

Брігель. Я не виконала умови виклику і втратила можливість зробити це назавжди. 

Елевонда. Є речі для яких існує лише одна спроба. Як я тебе розумію, Брі. 

– І саме тому ми проводимо виклик, – ствердно відповіла я, вирівнявши дихання. 

– Саме так, – кивнула професорка, – і саме так здійснюється повне керування стихіями, адже фамільяр теж нейтральна істота. Але чому ви так відреагували, – пильно подивилася на мене. 

Я не мала відповіді. І справді…чому? 

– Уявлення не маю, – знизала плечем я, – може в одній з реальностей, які я не пригадаю, мене більше не існує, – тихо прошепотіла.

Сни це завжди небезпека. І тільки академія безпечне місце для таких як ми…інакше могли б закінчити життя так як ця дівчина і як багато інших. Хоча…зачекайте. 

– Але ж вона була студенткою академії, – знервовано уточнила я, – тоді чому сон вийшов з під контролю?

– Як я вже говорила це був її особистий вибір. І саме для цього потрібна стихія, – терпляче відповіла вона. 

– Так вибачте я задаю багато питань, – виправилася я швидко, – я дізналася те, що мене цікавило і буду готуватися до пари. 

Усі ж знають, що тих хто надто багато лізе не у свої справи прибирають першими. А я ще хотіла пожити, тому потрібно діяти більш обережно. 

Я вийшла з аудиторії і ледь не зіштовхнулася з Дельфі. 

– Ти забрала потрібну річ? – запитала вона з деякою підозрою. 

– Ох так, професорка Аюму передала мені, – з усмішкою відповіла я, – йдемо на пару? 

Вона кивнула, цього разу також усміхаючись. 

Усе пройшло так як і мало. Вона розповідала нам важливі поради з того, як можна застосувати стихію. Але цього разу у мене виникли думки, а якщо на нас можуть впливати ззовні? 

Елевонда. Ще не час про це думати. Ще через це не зможеш нормально заснути.

Ну може вона й права. Отже, найважливішими є стихії звуку. Саме тому ми маємо вмикати на будильник саме ту мелодію чи звук, якого точно не може бути у іншій реальності. 

Наступним йшло тепло чи холод. 

І як виявилося це й справді має зробити хтось інший, якщо я не зможу прокинутися сама. Логічно, насправді. Та це можна застосувати і для зворотнього ефекту. Потрібно якось перевірити, але не думаю, що Дельфі дозволить ставити на собі досліди. Як варіант можна ризикнути і піти до Фарізе, але це точно у крайньому випадку. 

Хоча ні піти усе ж варто, йому точно може бути щось відомо, але розслідувати цю справу треба вкрай обережно. Усе ж краще спочатку зрозуміти хто може стати союзником, а тоді діяти більш рішуче. 

Елевонда. Яке щастя, що в тебе є інстинкт самозахисту. 

Брігель. Я ж хочу завершити академію і здійснити свою мрію, а для цього я повинна залишитися живою. Ви ж не…

Елевонда. Не хвилюйся даремно, я остання кому вигідна твоя смерть. 

Брігель. Чудово, тоді я зможу робити заплановане не відволікаючись на вас. 

Останньою парою були перевірка реальності, після чого ми починали медитувати, щоб краще зануритися в сон далі.