Розділ 16.

Річард мовчав, поки ми йшли освітленими вуличками села. Усміхався дітям, які просилися погратися з ним, і махав рукою знайомим жителям. Але до мене не звернувся жодного разу.

Лише коли ми вже кілька хвилин ішли в цілковитій тиші, він нарешті прокашлявся.

— Про що ти думала? — запитав він спочатку, уважно вивчаючи очима дорогу.

Ми підіймалися кудись угору — дерева приховували вершину пагорба.

— Король хоче, щоб ми очистили землі, — почала я здалеку, — там… ще було багато всього, звісно, але це була кінцева мета. І Доріан…

— Не сприйняв це добре?

Я похитала головою.

— Він не любить застосовувати магію, тож… Це зрозуміло, — видихнув Річард і підняв голову. — Але якщо ти його попросиш, я впевнений, що він погодиться. Він і справді дуже тебе кохає, Агато.

— Ви говорили про мене? — я почервоніла.

— Вголос він мені такого не сказав би, — пирхнув Річард, — але я знаю Доріана все своє життя. І повір, я жодного разу не бачив його таким…

Задумався. Підбирав слова? Я подивилася на Річарда — на його губах застигла усмішка. Чомусь сумна.

— Щасливим? — нарешті сказав він. — Може, тому й не хоче цим займатися. Він переживає за тебе. Я б точно збожеволів, якби ти надумала туди сунутися.

Річард похитав головою.

— Але справа ж не тільки в мені, — тихо зауважила я, — так, це небезпечно. Але там живуть інші люди? Чому король не зайнявся звільненням тих земель раніше?

— Тому що до появи твоєї сили це було неможливо. Королю не стільки потрібен Доріан, скільки ти, Агато. — Він зупинився і подивився на мене проникливо. — Пообіцяй мені, що не будеш туди сунутися.

— Не буду, — відповіла м’яко, але впевнено, — я хочу туди сунутися. Я хочу допомогти тим, хто там є, Річарде.

— Ти гадки не маєш, у що вплутуєшся.

— То відвезіть мене туди, щоб я мала! — сказала я голосніше, ніж очікувала.

У гущавині лісу почувся якийсь шелест. Я миттю пригнулася. Страх забився пташкою десь у сонячному сплетінні. Невже за нами їхали? Невже на мене знову продовжаться напади?

— Я ж сказав, що сам прийду, якого біса ви сюди прийшли, — невдоволено пробурмотів Доріан, зіскакуючи з гілки дерева.

— Тебе побісити, — усміхнувся Річард і поправив плед на моїх плечах. — Усе, дітки, веселіться, я підійду за пів годинки.

Чоловік не дивився на мене й усіляко уникав мого погляду. Швидко сховався за деревами й пішов, перш ніж я встигла б заперечити. Я залишилася наодинці з Доріаном, але… Ми ж так і не закінчили розмову з Річардом.

Ніжно, але наполегливо Доріан торкнувся рукою мого підборіддя.

— Іди сюди, мала занозо, — пробурмотів він і торкнувся губами моїх губ.

Спочатку м’яко, потім вимогливо.

— Як же я скучив, — видихнув він.

Я була цілковито поглинута іншими думками й, здається, навіть на поцілунок не відповідала. Просто думала про те, як мені з’їздити до Північного села. Як поговорити з людьми там. Побачити, як вони живуть і…

— Агов? Агато?

Я видихнула.

— Вибач, — винувато усміхнулася, — я втомилася і думками літаю бозна-де. Повернімось, щоб твій батько нічого не запідозрив.

Доріан уважно дивився на мене. В очах застигла пустотлива усмішка, але в його погляді не було грайливого вогника. Просто маска, якою він прикривав справжні емоції та почуття.

— Ти все не полишаєш ту ідею з Північним селом? — нарешті промовив він.

Я кивнула. Раптом страшенно захотілося вибачитися. За те, що знову поверталася до цієї теми, за те, що не могла відпустити це. Річард сказав, що королю був важливий не стільки темний маг, скільки я… Моя сила була для нього зброєю. Тому Доріан, та й сам Річард, так сильно не хотіли, щоб я туди їхала.

Але…

— Я не можу не думати про те, що там живуть люди, — видихнула я Доріану.

Він знову підняв моє підборіддя вище — щоб я дивилася йому в очі. Я ж майже танула в його руках, і все ж… І все ж однаково опиралася його словам.

— Одна лише поїздка до Міхікадо займе не менш як тиждень, — промовив він самими губами, — й уваги приверне безліч. Наша втеча…

У мене перехопило подих.

— Ми не зможемо зробити й те, і те, Агато, — промовив Доріан. — Тобі доведеться обирати.

І якщо я оберу залишитися, то вийду заміж за Річарда. Це вже буде не зупинити.

___________________________

Любі, наступний розділ буде платним! Цією книгою ви підтримуєте авторку, допомагаєте продам виходити частіше, та просто заробляєте плюсик в карму. Книга залишиться вашою назавжди. І найприємніше, що вона буде вашою за найнижчою ціною.

Що на вас чекатиме далі?

- Передбачення Агати. То що за дитина була поруч з нею?
- Вагітність???
- Доріан чи Річард? 
- Роль батька Ірвіна... В житті наших булочок.