Розділ 9

Двері до кімнати з темного дерева не риплять, що вже добре. Вважаю, що це гарний знак.

Заходжу й одразу розумію, що кімната для двох. Вона візуально поділена меблями на дві частини: два доволі зручні на вигляд ліжка, застелені свіжими покривалами, дві добротні шафи, два письмові столи. Чотири стільці з вузькими м’якими спинками й покрученими ніжками.

З непримітних бічних дверей до кімнати заходить дівчина. Дріана. Вона розчісує довгі чорні коси гребінцем з кісток матракаса.

Гребінь примітно переливається сяйвом, а коштує стільки, що я б і до рук такий не взяла. Він дорожчий за весь мій одяг, взуття й погляди на життя разом узяті...

Цікаво, хто вона така?

Дівчина киває мені головою й підходить до дзеркала. Опускає руки, і я помічаю, наскільки гордовита в неї постава.

Несподівано пригадую прізвище Дріани. Морраліс.

Наше королівство-сусід Моррас славиться найбільшими покладами іракосу в підніжжях скель. А королівська родина теж має прізвище Морраліс. Невже ця дівчина родичка самого короля?

— Я його донька! — чую тихий, приємний голос.

Схоже, сусідка по кімнаті звикла до подібних поглядів.

Я б мала вклонитися. Справді, мала б. Як і кинутися їй у ноги, передати в розпорядження власне ліжко й кожного ранку приносити свіжі капці.

Але я цього не роблю. Бо не раз чула, що під час навчання в Королівській Академії Семи Форм усі адепти рівні.

— Добре, мабуть, бути донькою короля, — кажу й сідаю на ліжко.

У мене з собою нічогісінько немає. Ну, майже нічогісінько. Якщо не рахувати трішки комплексів, холодний розум і невичерпну надію на краще.

Раптом волосся Дріани починає саме по собі закручуватися в тугу косу.

Я спочатку хочу підскочити й тріснути по невидимих руках, які посягнули на голову принцеси, але вона спокійно спостерігає за дійством, а тому й я сиджу на місці.

— Це артефакт. Кріпиш до дзеркала — і вже не треба годинами готуватися до виходу. І волосся до ладу приведе, і зовнішність, і навіть одяг почистить й освіжить. Спробуй.

Я не очікувала, що принцеса стане щось пояснювати. Тим паче — мені. А тому дивуюся її словам навіть більше, ніж артефакту.

Довго вмовляти мене не треба. Завжди швидка на підйом.

Дріана відходить убік уже з заплетеним волоссям, а я стаю перед дзеркалом.

Кілька секунд нічого не відбувається, а тоді пасмо мого довгого темного кучерявого волосся закручується у вигадливий вузол.

І що воно таке? Невже дзеркало крутить із мого волосся дулі? Дуже навіть схоже!

— Маєш дати вказівки. Я вказала години, коли і який вигляд хочу мати. Тепер у переднічний час артефакт допомагає вкладати мені волосся для сну. Але ти ще не давала жодних вказівок, тому тобі робить вечірній варіант.

О, чудово. Волосся відвадить кавалерів навіть раніше, ніж це зробить мій характер! Оригінально, нічого не скажеш.

— Ем… Зачіску для сну, будь ласка.

Спостерігаю, як мої кучері діляться на пасма й заплітаються у косу. Дивне відчуття. Весь час чекаю, чи не захоче собі дзеркало у відплату за милість пасмо чи маленький шматочок скальпу…

А подобається мені сусідка та її цікаві артефакти! Дивно, що Ліара про такий ще не чула й не випросила у батьків.

— Я Теа, до речі. Рада знайомству! То ми тепер будемо жити разом?

Принцеса оцінювально оглядає мене з голови до ніг і з непроникним виразом на обличчі каже:

— Оце навряд.

Оу… Вона теж уже навчилася користуватися магічним зором і помітила, що я порожня?

— І чому ж? — запитую, посміхаючись.

Я не тікаю від проблем. І це найбільша моя проблема! Бо де вони — там і я, як каже файра Луїза.

— Нас розподілили по кімнатах всього на одну ніч. На бойовому факультеті традиція: адептів ділять на бойові пари. Допомагає в цьому потужний артефакт. Адепти в парі відповідають один за одного й живуть разом.

Я цього не знала.

— Он як… — тягну розуміюче, хоча насправді нічого не розумію.

Ще одне випробування в скарбничку невдач на шляху до бажаного. Але наша не пропаде!

Трішки напружує, що за мене знову щось вирішуватимуть могутні непогрішимі артефакти, які «жодного» разу не припустилися помилки.

Але буду сподіватися, що цього разу з ними не виникне ніяких проблем!