Розділ 10

Бельхар

— Але як таке взагалі можливо? — після розповіді Алларіка запитав я.

Кинувши ще один погляд на Агнес, я попрямував у свою кімнату — єдине місце, де зайвих вух не було. І зараз ми з Субііром сиділи і слухали Алларіка.

— Жодних слідів немає… — чоловік виглядав виснаженим. Схоже, ці проблеми забирали весь час і сили. — Слідство триває й ми намагаємося, але…

— Зачекайте, — подав голос Субіір. — Хіба Мортоурум не був безлюдним? Ще з часів Першого прориву. Там же все зруйноване. Та й ознак життя немає давно.

— В тому і проблема… — втомлено промовив Алларік. — Ми й гадки не маємо, звідки там могли взятися нові мешканці, оскільки землі зовсім не придатні для життя. Тим більше, раніше там жили переважно темні ельфи. А станом на сьогодні знайдено п’ять тіл. Троє драконів, один перевертень і одна вампірша. Остання ще дихала, та її поведінка була вельми дивною. Складалося враження… ніби в неї хтось вселився або вона під дією якогось невідомого закляття.

— Але таке можливо тільки після смерті… кхм… власника тіла. Хіба ні? — запитав я. Ситуація погіршується.

— Не тільки… — на якийсь час чоловік замовк. — Детальніше про це тільки при зустрічі. У зв’язку з цим ми намагаємося встановити їх особи. Нам потрібно дізнатися, де вони були й чим займалися, з ким контактували останнім часом. Можливо, знайдуться свідки або ж ми впадемо комусь на хвіст.

— А які інтервали? — раптом запитав я.

— Ти про що? — здивувався Ір.

— В які дні ви знаходили тіла і в яких точках? Я можу отримати цю інформацію? — я підійшов до шафи й дістав зошит з олівцем і карту. — Можливо, це чимось допоможе.

— Я надішлю тобі інформацію. Трохи пізніше.

— А що з кордонами? — поцікавився Субіір.

— Крім тіл у Мортоурумі з’явилося повно нечисті. Ми посилили охорону на кордоні з Флоресом. У сусідньому королівстві зайнялися тим же — охорона була посилена на кордонах Мідлхайма, Рувейна та Аркнара. Крім того, у Солітудінемі теж два схожих випадки. Ми підтримуємо зв’язок. Якщо ситуація стане ще гіршою, то ми скличемо Велику раду і вже там будемо вирішувати, що робити далі.

— Скільки проблем… — зітхнув я. — Що з внутрішніми конфліктами? І ще одне… скільки років пройшло з відновлення Завіси?

— Король працює над тим, щоб кількість конфліктів зменшилась. Але хтось завжди чимось невдоволений…

— Дивно, що дядько стільки років на троні, та не може поставити на місце аристократію, — невдоволено промовив я. Як же мені це набридло. Нехай я тільки академію закінчу. Усі схеми будуть викриті одразу.

— Навіщо ти запитав про Другий прорив? — запитав Алларік. — Це сталося понад тридцять років тому. Тридцять два, якщо бути точним.

— Все пройшло так, як мало бути? Ніяких збоїв, додаткових заклять чи артефактів?

— На що ти натякаєш? — Субіір серйозно глянув на мене.

— Все пройшло добре. Та якщо ти хочеш переконатися… можна запитати хранительок, — у кімнаті зависла тиша. — Аретта й Ніколь уже у трохи старшому віці, тому не думаю, що їх історія буде точною. Беатріс не вижила… залишається Естеріана. Та навіщо тобі це?

— Неважливо… для замітки, — промовив я, занотовуючи потрібне. — А тепер запитання не по темі. Наскільки я знаю, саме ти передавав замітки ініційованого пітьмою Леона Сейро Естеріані — його доньці. Тому маєш пряме відношення до її сім’ї…

— Ти так і не даси їй спокою? — на обличчі Субііра промайнула усмішка. Я косо гляну на друга.

— Що я маю тобі розповісти? — поцікавився Алларік. — Я допомагав і самій Естеріані, і її сину.

— Тоді, як хранителька стала ініційованою… — я замислився. — Ні, не так. Наскільки велика ймовірність збереження навіть найменшої частини рідної стихії при ініціації?

— Тебе цікавить, чому її дочка володіє стихією повітря? — у голосі чоловіка відчулася усмішка, та зовні він залишався спокійним. — Леон Сейро після ініціації володів як магією тіней, так і своєю рідною стихією. Була ще одна ініційована пітьмою на моїй пам’яті — Саара Драго, матір Даміана. Там трохи інша історія, але вона теж володіла і своєю магією, і магією тіней.

— Але Естеріана не має доступу до стихії, — задумливо промовив я.

— Та, як бачиш, стихія нагадала про себе зовсім іншим способом, — додав Алларік. — Ми відійшли від теми. Та-а-ак, поки що все. Список ти отримаєш, а якщо будуть новини, то я з вами зв’яжуся, — ми кивнули. — І ще одне, я подав запит ректорці Альткірх. Нам бракує артефакторів, тож цього разу в нас буде більше практикантів. Ти не хочеш піти в артефакторику?

— Знаєте ж, що не складаються в мене стосунки з цим, й однаково нагадуєте кожного разу, — роздратовано промовив я, та все ж усміхнувся. Артефакти — єдине, що в мене не виходило. Й Алларік не впускав можливості покепкувати над цим. Така вже в нього натура.

— Гаразд-гаразд... тоді до зв’язку, — промовив чоловік і зв’язок завершився.

— Навіщо тобі стільки інформації про Агнес? Ти біографію її писати зібрався? — поцікавився друг.

— Одного прекрасного дня я тобі все розповім. Але не зараз, — я піднявся й попрямував до дверей.

— Ану стій! — крикнув Субіір. — Не смій знову залишати мене у своїй кімнаті. — Ти з ректоркою поговорив?