Розділ 4

Поспілкуватися з ним?! Та як з ним спілкуватися, якщо він тільки й робить, що бурчить і огризається! Що тут коїться, запитаєте ви? Магістр Леннарт вирішив, що останній курс артефакторів прекрасно підійде в суперники першокурсникам! Бачте, наша техніка бою не така досконала, як у бойовиків, тому першачки мали б витримати. Ха! Не на ту напали. Я, може, не професіонал, але мене добре тренують. Що-що, а в тренуваннях я наполеглива.

Коли від мене відвернулася удача, я не знаю, але мене поставили в пару з цим жахливим ельфом. Та хто б сумнівався…

— Я не буду битися з дівчиною, — одразу заявив світловолосий, не забувши зміряти мене зверхнім поглядом. Що Бельхаре, не справляю враження гідного суперника? Схоже, він усіх недооцінює.

— А вас ніхто не запитує, студенте Аглар, — спокійно промовив магістр. — Перед вами студентка п’ятого курсу. В цієї дівчини за плечима чотири роки практики. Раджу не недооцінювати свого суперника. Це стосується всіх, — Чоловік обвів усіх серйозним поглядом. — Можете розпочати.

— Здасися так чи тобі підіграти? — гмикнув ельф, та на обличчі не було ні тіні усмішки.

— А тебе сильно покалічити чи не дуже? — я скривилася і стала в бойову стійку.

— Як хочеш. Потім не скигли.

— Та пішов ти…

— Студентко Драго, у нас не словесні перепалки, а двобої, — промовив магістр, кинувши попереджувальний погляд.

Вуста світловолосого таки здригнулися, він ледь стримав усмішку.

— Я зрозуміла, магістре Леннарт, — відповіла я, спопеляючи поглядом ельфа. — Атакуй.

— Старших треба пропускати, — зелені очі хитро зблиснули. Познущатися вирішив?

— Темні, як же ти мені набрид… — тихо промовила я й почала активно атакувати, боковим зором зазначивши, що магістр пильно за нами стежив.

Ну звичайно, він же знав мої прийоми, а ельф — ні. Швидше за все, він подумає, що я витрачу усю енергію, атакуючи так активно. Нехай так і думає. Я може не дуже сильна, зате витривала.

Замах, удар правою, лівою. Бельхар зробив спробу атакувати — я ухилилася й знову атакувала, змушуючи його відступати. Так минуло хвилини зо дві й ельфу, схоже, це набридло. Він зробив випад і атакував одразу обидвома руками, що мене здивувало. Мені не залишилося нічого іншого, як відскочити на метр, та йому цього вистачило — хлопець вирішив перемогти мене моєю ж технікою. Е ні-і-і, хлопче, так не вийде. Мене тренував Елай, Ніклас і Себастіан. Кращих тренерів годі й шукати. Та що там, магістр Леннарт теж багато вклав у мене

Ухилилася, поставила блок… один удар таки пропустила — добряче перепало. Сподіваюсь, ребра цілі. Темні, сильний, гад світловолосий. Далі ще кілька ударів вдалося відбити, аж раптом ельф різко змінив траєкторію руху й наступної миті мої рухи скувало міцне кільце рук. Бельхар тримав мене зі спини міцно, не даючи шансу вирватись.

— Здавайся, інакше тобі буде тільки гірше, — його голос не видавав жодних емоцій, а я відчувала, як його дихання торкалося мого вуха й щоки. Темні, мені це все зовсім не подобається! Де і як можна скасувати істинний зв’язок?! — В тебе ребро пошкоджене, невже ти не відчуваєш?

— Тебе це немає цікавити, Бельхаре, — холодно промовила я, посилаючи всі відчуття якомога далі. Так, мені було боляче. Дуже боляче. Та йому цього знати не варто. Ненавиджу, коли мене жаліють. — Я твій суперник. Чи ти всім ворогам діагностику прямо під час бою робиш, чим себе й підставляєш? — запитала я і, зціпивши зуби, потягнула його за руку, перекидаючи на землю. Темні, та він у біса важкий! — Ти програв, Бельхаре Аглар. Будеш знати, як недооцінювати дівчат.

Я не чекала відповіді. Просто обернулася і, випрямившись, попрямувала до магістра. Не давала собі впасти, хоч дуже хотілося. Схоже, хлопець знав, куди бити — тіло страшенно нило від болю, а пошкоджене ребро не давало нормально вдихнути. Ну нічого, йому теж перепало.

— Магістре Леннарт, я можу піти трохи раніше? — запитала я.

Викладач пильно глянув на мене.

— Гарна робота, студентко Драго. Раджу вам сходити до цілителів, — промовив магістр. — Відпочивайте. Студенте Аглар, вас перемогла дівчина, — на обличчі перевертня, а саме ним викладач і був, з’явилася широка усмішка. — Прислухайтесь до її слів і не повторюйте своїх помилок.

— До побачення, магістре Леннарт.

Я рівною ходою пішла в напрямку гуртожитків. Більше занять немає — мені потрібно відпочити. Дихати було важко, рухатись — теж. Усе ж пошкоджене ребро — вельми неприємна травма. За кілька днів полегшає… я маю на це надію.

Дійшла до кімнати, перебинтувала грудну клітку бинтом, щоб хоча б трохи обмежити рухи і, перевдягнувшись, вийшла на балкон. Обмежувати фізичні навантаження я не можу — заняття ніхто не скасовував. Йти до цілителів теж не хочу, адже для чистокровного перевертня тріщина ребра — дрібниця. В Елая б загоїлось за день-два. Мені ж доведеться з цим ходити щонайменше днів п’ять. Дідько, як же боляче! Я сперлася на поруччя і, скривившись, заплющила очі від болю. Потрібно знайти якісь знеболюючі… в моїй аптечці немає таких сильних ліків.

На мить у вухах задзвеніло — я подумала, що не втримаюсь і знепритомнію. Та за короткий час усе минулося і я відчула чиюсь присутність.

— Ти зовсім ідіотка? — пролунав спокійний голос поруч. — Тобі сказали до цілителів йти, а ти що?