Розділ 16

***

Наша з Даміаном поява в їдальні викликала фурор, без сумнівів. Усі, без винятку, погляди були націлені на нас. Звичайно, кілька років біля нього завжди була розкішна Ребекка, а тут з ним за руку зайшла я — дівчина звичайнісінької зовнішності.

— Б’юсь об заклад, за годину про вас говоритиме вся академія, — промовила Аря, коли ми сіли за стіл.

— Причому з найрізноманітнішими подробицями, — додала Селіна. — Тож раджу підготуватися до цього.

— Мені цікаво послухати, що вони вигадають, — сказала я, глянувши на Даміана. Той лише гмикнув. Те ж саме зробив Люциус.

— Такого академія давно не бачила, — промовив Варро усміхаючись. — Не боїшся, що його фанатки тебе з’їдять? — запитав він у мене.

— Хай спробують, — знову гмикнув Даміан. — Вона сама з’їсть кого завгодно, — додав він і кинув хитрий погляд на мене. Я невдоволено штовхнула його ліктем. Адріан мовчки, але з великим задоволенням спостерігав за нами. Здається мені, він з самого початку знав, що все так складеться.

— А що, Маркуса ще не було? Чи йому компанія Ребекки більше до вподоби? — запитала я, озираючись.

— Ребекки? — одночасно запитали дівчата. Ой, здається, бовкнула зайвого. Я прикрила рота рукою.

— Можеш не перейматися на рахунок цього, — промовив Даміан, дивлячись у сторону входу. — Схоже, вони теж більше не ховаються.

І справді, до нашого столу прямували Марк і Ребекка.

— Ого… — тільки і промовила Аря.

— Мені потрібно йти, побачимось пізніше, — промовив Варро і швидко попрямував у якомусь напрямку. Та все стало зрозуміло, коли біля нього з’явилася рудоволоса дівчина. Схоже практика пройшла дуже вдало.

— Привіт усім, — привітався Маркус. — Не заперечуєте, якщо ми приєднаємося?

— Бачу, на вас кидають такі ж зацікавлені погляди, — сказав Дам, оглядаючи студентів. — Сідайте.

— Я хотіла тобі дещо сказати… — промовила Ребекка, підійшовши до мене.

— І більше ніяких спроб вбити мене? — не втримавшись, запитала я, глянувши на неї. Вона скривилась, але на провокацію не повелась. Я усміхнулась.

— Я хотіла… — та вона не договорила.

По всій території академії пронісся голос ректорки.

— До уваги студентів! За пів години студентам усіх курсів і факультетів бути в головному залі академії. Те саме стосується й магістрів. Присутність всіх обов’язкова!

Кілька секунд у їдальні панувала суцільна тиша, але вже наступної миті всі почали переговорюватися між собою. Я стривожено глянула на Даміана — він усміхнувся, стиснувши мою руку. «Все буде гаразд» — говорив його погляд, та відчуття тривоги всередині продовжувало зростати.

— Невже трапилося щось серйозне? — запитав Варро.

— Чого гадати? Зараз підемо і все дізнаємось, — серйозно промовив Люциус і встав з-за столу. Схоже, ще не всі знали, що на нас чекає.

— Як підроблені?! — викрикнула Велія.

— Не горлань так! Нас почують, — розгнівано прошипіла Беатріс.

— Як артефакти можуть бути підробленими? — вже тихіше запитала дівчина.

— Ти це не в мене маєш запитувати, — гмикнула Беат.

— Що тепер буде…

— Спочатку з’ясуємо причину, чому ректорка так терміново всіх збирає, — промовила рудоволоса, спостерігаючи, як зала наповнюється студентами. — А потім уже вирішуватимемо, що робити далі… А ось і наша білявка. Ти глянь, усією групою з’явились.

— Я не побачила ніяких міток — вона постійно ховала руки, — промовила Велія, дивлячись на компанію.

— Тут уже ніяких міток не потрібно, — невдоволено промовила Беат. — Он як мило за ручки тримаються. Б-р-р-р, бісить, — вона на мить про щось замислилась, але знову заговорила. — Раджу розійтися. Не хочу, щоб і мене підозрювали, — гмикнула дівчина і, не чекаючи відповіді, попрямувала до хлопця, що тільки-но зайшов у зал. — Яне! Давно не бачились. Як пройшли канікули?

— Беат, привіт, — хлопець весело усміхнувся. — Сподівався побачитись з тобою, але не вийшло. Мала якісь справи?

— На жаль. Була змушена їх виконати, — натягнула усмішку Беатріс. Їй дійсно хотілося зустрітися з ним…

— Як думаєш, чому нас зібрали? — враз посерйознішав Ян.

— Гадки не маю. Зараз послухаємо.

На підвищення ступила ректорка Альткірх зі скринькою в руках і в супроводі кількох деканів. За декілька секунд настала суцільна тиша — усі завмерли в очікуванні.

— Багато студентів запитувало в мене, чому канікули скоротили… — прозвучав поставлений голос жінки. — Більшість з вас, якщо ще не знає, то десь вже чув, що на кордоні справи тільки погіршуються. Сьогодні я змушена вам повідомити, що безпека Сульмедіру знову під загрозою. Завіса не витримує під натиском Сайраса. Дедалі частіше стаються прориви і звідти виходять невідомі дотепер істоти, — студенти почали перешіптуватись. Деінде чулися тривожні викрики. — Попрошу тиші. Не панікуйте раніше часу. Я скоротила канікули для того, щоб виграти більше часу й підготувати всіх вас до боротьби. Щоб кожен з вас зустрів ворога гідно. Більшість часу у вас займатимуть заняття з бойової підготовки і практичної магії. На всіх курсах і факультетах викладатиметься дисципліна демонознавства. Ви знатимете всю найновішу інформацію, що буде надходити з кордону. Я також забороняю покидати територію академії без вагомої причини. Ми посилили захисний купол, тому тут ви в безпеці. Поки що, раджу вам забути про вихід у місто, навіть на вихідних.