Академія Рарог

5

Федько Косюк той, що весною кидав у мене жолудями і казав, що дівкам у школі робити нічого, зустрів мене ввечері біля криниці.

— Чув, ти в академію їдеш.

— Їду.

— Ну. — Пауза, в якій помістилось усе Федькове внутрішнє життя. — Вчись там добре.

І пішов.

Я стояла біля криниці і думала, що це найдивніше, що Федько Косюк мені казав за шістнадцять років. Без жолудів і репяхів у волосі. Взагалі.

Подобається

#1450 в Фентезі
#4746 в Любовні романи
#1154 в Любовне фентезі

Відредаговано: 29.06.2026