Глава 27

– Ніна? – погукала тітоньку тремтячим голосом. Вона не рухалася і не реагувала на мене, хоча очі її були відкритими й погляд таким здивованим.

– Вона тебе не почує, – спокійно повідомив мені Арій.

– Що відбувається?! Що ви з нею зробили?! – мій голос зривався на крик, але внутрішній страх скував і не давав зробити й кроку. 

– Поки що нічого, люба Ельвіра. Застосував усього лише давнє, забуте вже закляття живої муміфікації. У неї є місяць, ну можливо два. Тут від організму залежить, потім процес стане невідворотним. Я можу це зупинити, якщо дам випити антидот до цього закляття. Він у мене є, – ректор дістав з шухляди столу маленьку пляшечку з червоною рідиною та помахав перед моїми очима.

– Дайте його їй. Я все зроблю що вам треба! – прокричала, розуміючи що йому щось треба від мене. 

– Звісно зробиш, сонечко. В тебе іншого вибору немає. А твоя тітонька тепер стане для тебе додатковим стимулом не відволікатись на дурниці.

– Я нічого не розумію, – схопилася за голову. – Що я вам зробила? Нащо вам треба звичайна учениця? Що вам треба?

– Тільки не роби тут з мене монстра. Я, між іншим, благородну мету переслідую. Виконую свою місію на цьому світі. Ми з тобою увійдемо в історію, крихітко Ельвіра, – захоплено розповідав він.

– Ви божевільний, – прошепотіла я.

– Божевільні усі ви, бо не помічаєте як летите у прірву, а я лише хочу всіх врятувати.

– Як до цього можу бути причетна я?

– Ти не така проста дівчинка, якою хочеш здаватись, Ельвіра Кортів. В тобі є те, що мені дуже треба. Ти маєш два магніти одночасно…

– Багато хто має такі здібності. Не всі маги дотримуються чистоти крові, – перебила його.

– Вірно. Не всі. Але маг розвиває з самого дитинства тільки один магніт, той, що є сильнішим. Інший поступово стає фоном. Ти ж, зі своїх власних упереджень, вирішила розвивати слабіше тяжіння і навіть вийшла на середній рівень. Але і тяжіння бойового магніту тобі не вдалося придушити до кінця... Ти підходиш мені для задуманої справи найкраще. 

– Що я маю зробити? – спокійно запитала, бо розуміла що зроблю буквально все, що він накаже, аби тільки швидше звільнити Ніну. 

– Те, що ти робила, поки не злигалася з Германом Громом. Ти маєш для початку урівноважити свої сили. Вивести їх на один рівень. Це головна умова. В тебе є для цього місяць. А, і про бойовика забудь. Ти маєш з ним порвати сьогодні ж. Скажу тобі чесно. Я невпевнений, що ти виживеш у кінці. Те ж можу і про себе сказати. Але якщо виживеш і все нам вдасться. Ми станемо знаменитими й всесвітньовідомими. Нас будуть шанувати як богів, що живих, що мертвих. Герман Гром це твоя помилка і я прощаю тобі цю дурість один раз. Ти тільки моя, Ельвіра. Відтепер і навіки. Моя майбутня богиня, – його очі блищали. Він підійшов до мене впритул і тильною стороною долоні провів по моїй щоці. Я не дихала, не рухалась, не кліпала.

– Що…Що ви задумали? – ледве прошепотіла своє питання. Голос відмовлявся мені підкорятись.

– Боїшся? Я не скривджу тебе, моя королева. Все мало бути зовсім інакше. Я хотів, щоб ти спочатку закохалася в мене, потім я поступово б тобі все розповів, не травмуючи твою дівочу психіку і ти б добровільно стояла поруч зі мною, рятуючи цей світ. Але вліз зухвалий нащадок Громів. Я поки не володію такою владою, щоб протистояти цій родині. Тому довелося дещо скорегувати плани, залучити, так би мовити, важелі впливу на тебе. Я не маю жодного бажання возитись з любовним трикутником, Ельвіра. Ти моя і прийми це як належне.  

– Ви мій ректор, а я ваша учениця. Ви… Дорослий чоловік. Яка королева, яка богиня? Ви зовсім заплутали мене. Яка місія? – нічого не розуміла я.

– Натякаєш, що я старий для тебе? – хмикнув іронічно він. – То це ти ще не знаєш мого справжнього віку, крихітко. Але ми з тобою утворимо священну пару. Для цього вік не має значення, – фанатично відповідав він.

 – Звільніть мою тітку зараз і я обіцяю що все зроблю для вас.

– Вирівняєш свої магніти і я перед початком обряду звільню її. 

– Якого обряду? – перепитала я.

– Не все відразу, дівчинко моя. Тобі поки не варто забивати свою красиву голівку непотрібною інформацією та даремним хвилюванням. На все свій час. Я обов'язково все тобі розповім. Але зараз, будь ласка, зроби те, що від тебе залежить. Треба повністю зосередитись на врівноваженні твоїх сил. Тепер ти будеш проживати в академічній вежі. Там облаштували декілька кімнат для учениць. Твоя тебе вже чекає. Вона простора й окрема. Всі умови для тебе. Тож не зволікай, якщо хочеш врятувати тітоньку. 

      Холод. Шалений холод пройшовся по моєму тілу.

– Вона буде тут? – запитала я ще не до кінця усвідомлюючи те, що він зробив.

– Вона буде в надійному місці. І якщо ти вчиниш якусь дурницю, ну скажімо попросиш допомоги в хлопчиська, я запевняю тебе, вона помре у ту ж хвилину. Це закляття дуже древнє. Ним керувати можу тільки я, навіть на відстані. І тільки я можу або врятувати, або вбити її.

– Як ви її забрали? Що з іншими? – запитала, розуміючи що всі будуть шукати Ніну і він теж мав щось з ними зробити. 

– А я не сказав тобі? Уся твоя родина тепер мої дорогі гості. Не хвилюйся так. Ніхто їх не чіпатиме. Поживуть у хороших умовах в моєму гірському маєтку, а потім повернуться додому, живими й неушкодженими. І Ніна твоя теж повернеться до своїх діточок. Чи не так, Ельвіра? Все залежить від тебе, моє золотко. Ти не залишила мені іншого вибору. Я побачив якими очима ти дивишся на того шмаркача і зрозумів, що часу в мене вже немає. Але ти пробачиш мені й обов'язково покохаєш, коли усвідомиш важливість нашого з тобою призначення. Та це згодом. Зараз, будь ласка, розберися з Громом для початку, – лагідним, дуже ніжним голосом промовляв він.