Глава 10

НОЕЛЬ. 

– Договір? Серйозно? – скептично запитував співбесідник ельфа. – Ти хочеш, щоб я поставив магічну печатку на цьому договорі?

Ноель скривився від необхідності знову все пояснювати черговому другу. Він і сам би міг поставити цей відтиск. Його рівень магії цілком дозволяв робити такі маніпуляції. Але через те, що Ноель так і не закінчив академію, його печатка не матиме законного підґрунтя, а порушувати правила суспільства йому зараз ой як не можна. 

Тому він змушений був знову просити допомоги. Тео після підпалених ніг на відріз відмовився, а єдиною людиною, якій Ноель ще міг би довіритись і який не видасть його батькові, був Герман Гром. Бойовий маг і один з кращих випускників Академії об'єднаних талантів. А ще його друг дитинства. 

Зараз він слухняний чоловік і зразковий сім'янин та були часи, коли вони разом влаштовували такі вечірки, про які й досі згадують у столиці. 

– Що тобі не подобається? – роздратовано говорив Ноель. 

– Там… дивні умови, як мінімум.

– А ти не читай його, Громику.

– Звик читати все, за що нестиму відповідальність, – відрізав Гром, не звертаючи уваги на жартівливе дитяче прізвисько. 

Раніше воно його дратувало, але останнім часом Герман поводив себе надто по-дорослому. 

Ноель дивився на друга і не впізнавав його. Все-таки те кляте кохання дуже впливає на людей. Добре, що він ельф і такі почуття йому непритаманні.

– Такий вже ти нудний став після весілля, – скривився Ноель

– Не нудний, а нормальний і відповідальний.

– Ельвіра тебе зовсім перевиховала, – додав Ноель.

– Нічого. Можеш не заздрити. Колись і тебе перевиховають, – не залишився в боргу Герман.

– Навіть відповідати на таке не буду. То що? Поставиш печатку? – запитав ельф.

– Ти тут і про поцілунки написав? – веселився Герман, вчитуючись у договір. – Я вже хочу побачити цю Алексу.

– От погодишся запечатати договір і побачиш тоді не один раз. 

– Аж не віриться, що ти одруженим будеш, – хмикнув бойовик. 

– Це не справжнє одруження. Не плутай зі своїм коханнячком, – єхидно відповів Ноель. Дратувала його ця зарозуміла посмішка Германа. 

– Звісно... кхм... несправжнє. А коли познайомиш мене зі своєю несправжньою нареченою?

– Познайомлю колись. Став вже печатку, – роздратовано говорив Ноель. – Ти взагалі то мені винен, не забувся?

– Цікаво, що це я тобі там вже винен? 

– Та якби не мій Туман бажання, то ти б і досі ходив легінем неодруженим і нив би мені, що все тобі набридло, – тепер вже Ноель веселився.

– Смійся поки. Потім я вже сміятись буду. Думаю не довго лишилося, – пирхнув Герман, багатозначно підіймаючи двома пальцями договір. 

Ноель вирішив вже нічого не пояснювати. Просто щасливий в коханні бойовик всіх хоче затягнути у це рожеве, солодке болото, не розуміючи, що не усім це насправді треба. 

АЛЕКСА.

На наступний день Ноель приніс мені договір, на якому вже стояла магічна печатка. Раніше я такі могла бачити лише на картинках у книжках, але навіть не володіючи магією, я відчула імпульс, який відходив від червоного відтиску на папері.

– Ознайомся і, якщо погоджуєшся з усім, постав підпис. Мій там вже стоїть. А після твого договір почне діяти, – повідомив мені Ноель і я уважно вчиталася у текст. Всі мої і його умови там були прописані детально. Щодо поцілунків, то кількість він все-таки не вказав, а лише зазначив, що вони будуть. 

Що ж, виходу особливого в мене не було. Після останнього листа з дому я зрозуміла яку надію на мене і мій заробіток плекає моя родина. І як радіє сестра, бо матиме можливість навчатись у такій відомій академії.

– Тут не зазначено дещо, – вирішила знов підняти тему підпалених ніг нащадка. – Я просила ще допомоги з магією.

– Допоможу, – відразу відповів ельф. – Але в договір це не включав. Я не знаю, що там було у кімнаті і як так в тебе вийшло. Але зараз не відчуваю в тобі ніякої магії. Ти спустошена, Алекс. Тому в договір це не включав, бо все надто незрозуміло. Та не хвилюйся, я тобі допоможу. Просто треба дочекатись наступного твого виплеску і можливо тоді я зможу щось відчути чи хоча б побачити. Самому безмежно цікаво, що це таке було, – він допитливо якось глянув на мене, нахиливши на бік голову. Руде пасмо впало йому на очі й мені подумалось,  що це мило. 

Різко хитнула головою, відганяючи такі дурні думки. Це ж просто всього лише ідеально-красивий ельф, не більше. Картинка без душі й почуттів.

Договір я підписала і відчула недуже сильне поколювання у руці.

– Дія магії, – знизав плечима Ноель на мій здивований вираз обличчя.

– І що тепер? – запитала в нього.

– Тепер на тебе чекає пекло, – посміхнувся він та потім вже додав. – Знайомство з моїми любими рідними. Але до цього нам треба десь засвітитись разом. Бажано, де будуть батькові шістки, – промовив він, задумливо наморщивши лоба. 

От як так виходить, що він кривиться і все одно красунчик, а я скривлюся і самій від себе лячно? Клята ельфійська харизма…