Глава 9

АЛЕКСА

Страх переповнював мене.

Так. Я боялася, але знала, що не можна цього показувати. Він думав я така розумна, бо ж швидко розкусила його маніпуляції. А я не розумна. Просто маю жахливий досвід і вмію вчитись на своїх помилках. 

Першим моїм коханням був ельф. Він приїхав у нашу тиху місцевість, коли мені виповнилося сімнадцять років. Наша зустріч була випадковою і доволі незвичною. Я тоді літала на хмаринках щастя і зовсім не хотіла думати головою.

Він був першим, єдиним і останнім моїм коханням. Він став моїм головним розчаруванням у житті. І саме завдяки тому ельфу я зрозуміла своє місце в цьому жорстокому світі. Завдяки йому я більше не мрію про своє щасливе майбутнє. Бо його в мене ніколи не буде. Він знищив мене…

Тому так, я знаю чого від них очікувати. Саме через це я чітко розуміла, що зараз у пастці. І так просто викрутитись не зможу. Він обрав мене здобиччю і не відпустить, поки не досягне своїх цілей. 

Знала й те, що якщо відмовлюсь, то зажену себе ще в більшу пастку, бо ельфам не відмовляють. Я добре засвоїла це ще у сімнадцять років…

Тож якщо я не можу йому відмовити, то повинна хоча б спробувати взяти від ситуації, в якій опинилася, максимум користі для своїх рідних. Бо тільки вони й тримають мене у цьому світі. Тільки заради них я продовжую жити. І зроблю все можливе від мене для їхнього щастя. 

Тому я повинна триматись і не показувати, як сильно хочу просто вибігти звідси й ніколи не повертатись. Точно знала, що в мене це не вийде. Від ельфа не втекти. Треба було раніше думати, а не кошти рахувати…

– І які ж у тебе будуть умови? – запитав Ноель, розслаблено хитаючи ногою і сперши голову на руку.

– Дуже прості. Спочатку я хочу все знати. Будь-які деталі, які зараз ти ще мені не розповів, – почала я, переходячи на ти, бо вже дивно у такій ситуації йому викати. Але здається ельф навіть уваги на це не звернув, тож я продовжила: – Далі мають бути чіткі часові рамки й бажано, щоб вони були прописані у договорі з магічною печаткою, – ельф мовчав, але очі його дещо збільшилися. – Також я хочу продовжити працювати далі й мати свій заробіток. Умова, що шлюб буде фіктивний, а значить без усіх традиційних обов'язків, теж має бути прописана в договорі. Ти оплатиш цілителя для мого батька й останнє… Ти допоможеш мені з'ясувати як в мене вийшло підпалити взуття Теодора.

Останню умову було найважче сказати, але крім нього мені ніхто тут не допоможе. А це не на жарт мене налякало, бо магії в собі я як не відчувала, так і не відчуваю зараз. 

– Що ж...  договір з магічною печаткою це раціональне рішення в нашому випадку, але є деякі питання, а також умови, які треба обговорити, – по діловому почав Ноель. – По-перше, мене цікавить що ти маєш на увазі під словами: “традиційні обов'язки”?

Його секундна усмішка говорила мені про те, що він чудово зрозумів про що я казала, але ж змушує мене пояснювати. Що ж…

– Я не буду спати з тобою, – промовила я відверто.

– І ти це хочеш прописати у договорі, щоб не передумати? – посміхнувся він, звабливо поглядаючи на мене. 

Красивий ельф, який знає собі ціну. Та всі вони знають… Але і я знаю їх та свою ціну в їхніх очах.

– Просто хочу розставити чіткі кордони нашої… співпраці, – насилу знайшла слово, яке могло б підійти для такої ситуації.

– Дообре, йдемо далі, – Ноель облишив розважливий тон і знов став доволі серйозним. – Працювати ти можеш і далі, але посаду доведеться на вищу змінити. Моя дружина не може бути просто наглядачкою. Та це ми обговоримо згодом. Цілителя і всі твої потреби я закрию без проблем. Стосовно деталей поговоримо звісно. Відповім на всі твої питання. Далі щодо терміну. Мені батько після одруження дає рік, щоб ти, тобто моя дружина, завагітніла. Я маю рішення, яке зможу реалізувати восени, але на підготування там теж треба буде час, тому, думаю, ти мені треба на один рік. Якщо вирішу швидше все, то й відпущу тебе раніше.

Він говорив все доволі відверто і це насправді мені подобалось. Бо це давало надію на правдивість його слів. 

– Отже, термін буде один рік, – підсумувала я. 

– А тепер перейдемо до моїх умов, – я знов напружилася, розуміючи, що можу зараз пропустити якусь його хитрість, яка в майбутньому коштуватиме мені надто дорого.

– Не хвилюйся так, – хмикнув Ноель. – Вони не такі вже й жахливі. По-перше, одяг. Ти будеш носити те, що я тобі придбаю і на роботі теж одяг зміниться на кращий. Це важливо для моєї репутації. По-друге, після одруження ти житимеш у моєму домі й будеш там господинею. В батька всюди є вуха й очі. Ні одна служниця не повинна підозрювати, що в нас несправжній шлюб. По-третє, стосовно... кхм, обов'язків… Коханок в мене вистачає і на тебе я не претендую, але нам доведеться цілуватись. 

– Навіщо? – не зрозуміла я.

– Бо це нормально, коли молодята цілуються, – як маленькій дитині пояснював Ноель. – Забула? Ніхто не повинен здогадуватись, що наш шлюб фіктивний. Тому, як мінімум, нас мають до весілля побачити разом і на самому весіллі також заведено цілуватись. Та й перші кілька місяців батько точно буде за нами слідкувати. Тож без поцілунків ніяк. Але не хвилюйся так. Я не звір якийсь. Кидатись на тебе після звичайного поцілунку не буду, – пирхнув він зверхньо, поки я нервово кусала губу.