Глава 8

АЛЕКС

Матінко. Яка ж я дурепа! Вирішила, що зможу працювати у такому місці без досвіду. Самовпевнено вважала, що з усім впораюся. Розмріялася про ту кляту велику зарплатню, а на ділі ж навіть місяця не пропрацювала без пригод. 

Що ж я накоїла? І головне питання – як в мене це взагалі вийшло? Вогонь… Як я змогла його створити без магніту? Нічого не відчуваю. Сестра розповідала, що майже бачить магічні струмені й дуже добре їх відчуває, хоч і не кожен може притягнути. А я ні. Але ж я бачила як горіло його взуття…

– Ось ти де? Так і сидиш тут? – почула позаду себе голос Ноеля і навіть не здригнулася від неочікуваності. Просто сьогодні надто вже багато перенесла хвилювань, тож сил не було ні на які емоції. 

– А де ж я можу бути? – зітхнула, не обертаючись. Сиділа й дивилася поперед себе на підлогу. 

Відчула руки ельфа на своїх передпліччях. Він просто підняв мене на ноги й повернув до себе. Ніби ляльку якусь вертів.

– Причин для такого твого стану немає, – промовив він тихо. – Можеш не хвилюватись. Теодор з охороною вже покидають ресторан.

– І що зі мною тепер буде? – запитала приречено, бо не вірила, що таке мені так просто пробачать. 

– Нічого, Алекс. З тобою нічого не буде. Присядьмо і про все поговоримо. 

Його такий заспокійливий тон і приємний голос чомусь на мене впливав навпаки. Я ще більше починала хвилюватись.

Ми сіли один навпроти одного за столик і ельф почав говорити такі речі, які ніяк не вкладалися у моїй голові.

– Розумієш, в мене у той момент не було іншого вибору і я міг тебе захистити від гніву нащадка тільки своїм іменем і своєю репутацією.

– Ви ж ніби з ним друзі? – запитала, наморщивши лоба.

– Так. Але в такій ситуації це мало що вирішує. Та й не такі ми близькі насправді друзі. Тому мені довелося сказати, що ти моя наречена. Не знаю, що саме він тут робив, але не думаю, що це б мені сподобалось, якби мої слова були правдивими. Тож Тео, зрозумівши свою помилку, поспішив залагодити конфлікт і обіцяв не розголошувати про цей маленький інцидент.

– Я навіть не знаю як за таке дякувати, – розгубилася від розуміння, що найжахливіше вже позаду. 

– Зате я знаю, – раптом промовив Ноель.

Здивовано глянула на нього.

– Не дивуйся. Чи ти думаєш я так тут кожній дівчині допомагаю? – зовсім по-іншому заговорив ельф. 

І тільки тепер я зрозуміла чому, попри його заспокійливу інтонацію, мені було лячно. Ельф. Мене намагався заспокоїти ельф. А це як мінімум для них протиприродно. Вони не знають жалю. Вони холодні й егоїстичні істоти, тому якщо про тебе турбується ельф, то це може означати лише одне – йому від тебе щось треба.

Я просто сиділа й очікувала, що він буде говорити далі. Та вже розуміла — нічого доброго мені чекати не варто.

– Бачиш як виходить, Алекса, – він розтягував букви, нервуючи мене цим ще більше. – В той момент, коли тобі треба допомога, я теж її потребую. 

– Як я можу допомогти? – дивно було таке чути від ельфа. Яка від мене може бути йому користь? 

– Ти можеш побути деякий час моєю дружиною, – приголомшив мене він.

– Це неможливо, – промовила раніше, ніж встигла подумати.

– Чому? Не подобаюсь? – запитав ельф, нахабно посміхаючись. Від ділового спілкування, до якого я вже звикла, не залишилось і сліду. Він знов дивився надто відверто якось. 

– Не розумію вас. Навіщо вам спустошена? Думаю є купа претенденток, готових всіляко допомогти й стати дружиною такого шановного ельфа.

– Такого шановного ельфа, – передражнив він кривлячись. – Ти так сказала це, ніби обізвала мене. Але неважливо… Розумієш, Алекса, претенденток дійсно багато та річ утому, що дружина мені треба тимчасово, а на таке не кожна погодиться.

– І звісно в мене немає іншого виходу, так? – запитала його, стримуючи свою злість. 

– Як мінімум, тобі це теж буде вигідно, – розвів ельф руками. 

– Я ось про що подумала… А чи не за вашим проханням була влаштована сьогоднішня ситуація з Теодором? – запитала, нахиляючись над столиком вперед. 

В моїй голові все чітко зійшлося. Особливо те, що Ноель так вчасно з'явився тут, хоча його особистий кабінет взагалі на іншому поверсі. Та й все інше вигляділо тепер підозріло. Таких збігів просто не існує. 

НОЕЛЬ. 

Розкусила. Як в неї це так просто й швидко вийшло? 

Ноель від здивування аж зависнув на якийсь час, а дівчина ж спокійно сиділа і чекала відповідей від нього. 

Що ж, можна йти й іншим шляхом. В нього завжди є рішення для будь-яких ситуацій. Збентеженість продовжувалася лиш кілька хвилин.

– Хм, цікаве припущення, – промовив він, дозволяючи собі досконало вивчати її риси обличчя. Доволі приємні такі риси. – І як же ти дійшла до такого висновку?

Алекс подивилася Ноелю прямо в очі. Її погляд щось таке розворушив всередині ельфа. Йому це не сподобалось. Надто це щось болюче. Ноель не звик до таких випадкових емоцій. Він звик думати… не відчувати.