Глава 3

НОЕЛЬ.

Він приїхав останнім, вже знаючи, що знову буде винен в усіх можливих гріхах. Але це не залежало від того запізнився Ноель чи ні на сімейну вечерю. Навіть якби ельф прибув першим і усіх зустрічав через пів години все б стало на свої місця і Ноель знов отримав свій черговий наганяй. 

Він головний сором родини. Ельф, який працює, а не живе на родинні статки. Ельф, який так і не закінчив Академію об'єднаних талантів і не має ніякої престижної освіти. Ельф, який і досі неодружений та не робить усе можливе для продовження ельфійського роду, що вимирає. 

З цього всього найболючішим було саме його статус неодруженого. Бо найголовніше завдання для кожного ельфа, який себе поважає, це народження нащадка. Ноель чув про це з самого свого дитинства і знав, що скоро прийде час, коли й він повинен буде виконати це головне завдання всього життя. 

Раса ельфів вимирає саме через труднощі з народжуваністю. Навіть чистокровність вже нікого не хвилювала, бо краще нащадок напівельф ніж зовсім нікого. 

Все це дуже складно і бере свій початок з давніх часів, коли було порушено магічну рівновагу цього світу. І Ноель навіть щиро хотів розв'язати проблему народжуваності, але його експеримент не вдався і замість туману для стовідсоткового запліднення, вийшов туман бажання, через який Ноеля свого часу й витурили з академії. 

– Невже це мій дорогий онук?! А ми думали, що ти сьогодні до нас не приєднаєшся, – ще навіть не дійшовши до їдальні, Ноель почув єхидний голос своєї прабабці. Хоча це для когось чужого він був єхидним, бо Ноель іншого звертання від цієї поважної жінки ніколи й не чув, тому не сприймав її особливо серйозно. 

– Я спізнився всього на п'ятнадцять хвилин, Кларисо, – спокійно уточнив він, сідаючи на своє місце та показуючи подавальниці, щоб наповнила його келих вином. 

Це чудове сімейне дійство він міг витримати тільки напідпитку.

– Як твої справи, синку? – звернулася до Ноеля мама. 

Не те щоб її це дуже цікавило. Але певно вона вважала своїм обов'язком запитувати про це щоразу.

– Все чудово, – звично відповів він, підмічаючи деяку незрозумілу напруженість у повітрі. 

Батько продовжував мовчати. Прабабця хитро посміхалася, а дядько і його жінка взагалі голову від тарілок своїх не підіймали. Інші любі родичі були у від'їзді. 

Вечеря так і проходила у тихому напружені. Але Ноель не поспішав цікавитись у чому справа, бо був і так впевнений, що справа в ньому. Ну як власне й завжди.

– Як там твій ресторан? – порушив мовчанку Емануель, батько Ноеля. 

– Чудово. Процвітає, – коротко відповів син. 

– Шкода що тільки він і процвітає. Ти багато часу витрачаєш не на те, на що треба, – почав свою улюблену пісеньку Емануель. 

Ноель лиш промовчав, розуміючи, що розвивати цю тему не варто. Тому продовжив спокійно їсти свою рибу. Але батько все-таки був налаштований на сварку. 

– З мене досить! – раптом голосно промовив Емануель і кинув на стіл виделку. – Скільки нам ще це терпіти? Я чекав, що ти отямишся і хоча б будеш робити спроби виправитись. А натомість що отримую?Забігайлівку, яка процвітає? 

– Тоді й з мене теж досить, батьку, – спокійно почав Ноель. Він не кричав, але ті, хто його знали краще, відразу б зрозуміли наскільки він зараз роздратований і злий. – Я сюди приходжу лиш тому, що про це мене просила мама і через повагу до вас, але я не зобов'язаний вам нічим і ти це чудово знаєш. То якого біса маю постійно вислуховувати твої претензії?

– Тому, що так це не працює, Ноель. Ти не якийсь там маг пересічний, не людина. Ти ельф. Щобільше, ти з роду королівських ельфів. І так, в тебе є священний обов'язок з самого народження – це продовження роду. А натомість чи займаєшся ти?  Єдиний мій нащадок і єдиний сором усього мого життя!! – кричав несамовито батько, але Ноеля ці слова вже не чіпляли. Коли ти постійно чуєш одне й те ж саме, то банально звикаєш до цього. 

– Я ще не збираюся вмирати, батьку. Прийде час і до цього. Тим більше світ змінюється і магія повертається, тож можливо вже й не буде в нас таких проблем з народжуваністю, як раніше? Скільки немовлят тільки за цей рік з'явилося? Ти рахував?

– Нащо мені чужі діти? Ти маєш подарувати мені нащадка нашого роду!!

– Це не річ якась, батьку! Це дитина і для цього мають ще скластись певні події!!

– В тебе було купа часу, щоб ці події склались, Ноель.

– В мене і досі є купа часу!!

– Немає! Від сьогодні в тебе більше немає часу!! 

– Що ти маєш на увазі? – запитав здивовано Ноель.

– Я мусив піти на крайні міри, сину. Це єдине, що може на тебе повпливати… – Було помітно, що батьку не дуже хочеться зізнаватись в тому, що він зробив. – Єдине, що тебе хвилює у цьому житті це твій ресторан, тому…

– Що тому? Що ти зробив? 

– Я був у імператора, Ноель. Мусив це зробити. Інакше на тебе ніяк не можна повпливати… 

Рудий ельф розслаблено відкинувся на спинку свого стільця і навіть криво посміхнувся. Він чудово знав як батька бісить ця його усмішка.

– Мені от просто цікаво, яким чином на мене може повпливати імператор. Законів я дотримуюсь, попри твої нарікання. Нічим таким забороненим вже давно не займаюсь. Лабораторія моя вкрита пилюкою і тобі це чудово відомо.