Розділ 8

РЕЙ

Він трохи не розумів її реакцій. Спочатку здавалося, що вона його боїться. Але ж говорить прямо і без остраху. Він би відчув його навіть у голосі. Та й погляди її відверті. 

Чому ж відступає постійно? Ніби хоче дистанцію тримати. Але ж він не тисне на неї? Намагається поводитись обережно, слова навіть підбирати. І от знов, хотів як краще, а виявляється їй не подобається, коли щось вирішують за неї.

Рей, тримаючи її руку, зрозумів, що добре відчуває її та знає про неї загальновідому інформацію, але ж справді зовсім не знає саму її. Тож в цьому плані вони рівні. І для розуміння їм треба час, якого в них немає, бо коли про неї дізнається батько Рея, то вже буде пізно.

Рей переніс Яру до Ноеля у його маленький маєток. Дивно, що ельф взагалі дозволив це зробити, бо сторонніх він до себе зазвичай не пускав, та навіть батьків своїх через раз допускав. 

Але певно справа була в його дружині – природниці Алекс. Певно вона вже не може вільно переміщатись через великий термін вагітності та саме її здібності допоможуть побачити ввесь потенціал Яри, який Рей хоч і не бачив, але добре відчував.

– Де ми? – здивовано запитала дівчина, коли вони перенеслися у ліс, де дракон мав активувати дозвіл на перетинання межі території ельфа.

– Ми на території природниці Алекс і ельфа Ноеля. Чула вже про таких? – поцікавився Рей, поки активізовував дозвіл та посилав ментальне сповіщення ельфу, що вони вже тут.

– Алекса і Ноель? Ми вдома в сестри Люсі? – здивувала вона Рея.

– А ти знаєш Люсі? – відразу ж запитав дракон.

– Вона моя сусідка в гуртожитку. 

– Дивно. Я не знав, – промовив він трохи відсторонено, бо думав чому це Еля не розповіла йому про це.

– А мав би знати? – відразу ж зловила  вона його на слові. – Чому ти взагалі шукав про мене інформацію? Що в мені такого є, що змусило тебе цікавитися мною? 

Вона дивилася йому прямісінько в очі й мала дуже бойовий вигляд у теплій в'язаній кофтині та довгій коричневій сукні, з волоссям, заплетеним нашвидкуруч у вже розтріпану косу. 

Але Рею від її наступу на нього хотілося всміхатись. Та він і не пам'ятає вже коли останній раз так часто посміхався. Щиро навіть думав, що ця людська емоція так і залишиться непідкореною ним. А, виявляється, для посмішки йому потрібна була вона. 

– Ходімо вже, – не відповів дракон на її запитання і натомість швидкою ходою рушив до будинку Ноеля, який за деревами ще поки не було видно. – Я вже їх сповістив про нас, а ельф не любить чекати, – продовжував викручуватися Рей.

– Не будеш відповідати, – тихо промовила дівчина, наздоганяючи дракона. Їй доводилося робити чотири кроки в той час, як Рей робив лише один.

– А ви з Люсі… близькі? Тобто я раніше тебе з нею не помічав і тут ти вперше….

– Так, ми дружимо, – підтвердила найгірше дівчина. – А тут я не була, бо відмовлялася від її постійних запрошень. І ми навчаємось на різних факультетах, тому в академії рідко перетинаємося. Тільки в гуртожитку зазвичай.

– Ясно, – відповів Рей, вже розуміючи, що з цим можуть бути проблеми.

Він давно бачив безглузде захоплення сестри Алекс ним. Думав якщо не реагуватиме ніяк, то вона знайде собі новий ідеал, але роки йдуть, а Люсі все ще мрійливо на нього заглядає при кожній їхній зустрічі. Хоча Рей майже ніколи навіть не говорить до неї. 

Ноель чекав на них відразу на порозі своєї тераси. В його руках був якийсь папір і Рей майже відразу здогадався що то таке. 

– Ти божевільний?! – прогримів до нього дракон.

– Це всього лише формальність, Рей. І наша спільна безпека. Сам знаєш, що ризикувати не можна, – спокійно відповів Ноель, не реагуючи навіть на обурення дракона. В той час, як Яра аж підстрибнула від його такої різкої зміни настрою. 

– Я вже тобі пояснював…

– Рей, я тобі довіряю, а її не знаю і ти… Ти теж поки її не знаєш, навіть попри твої…пояснення.

– Про що мова взагалі? – втрутилася Яра. – Це якийсь договір про те, щоб я не розповідала ваші секрети?

– А ти розумна, – промовив рудий ельф, нарешті глянувши на дівчину. – Не ельфійка часом?

Яра мовчки підняла волосся, щоб було видно її звичайні вуха, хоч вона й точно розуміла, що ельф так жартує, бо своїх вони відчували відразу. 

– Так. Це просто згода від тебе. Ти маєш мовчати про цю зустріч і про все, що почуєш у цьому домі. Якщо ж бовкнеш комусь зайве, то вранці вже не прокинешся, – мило посміхнувся ельф дівчині.

– Ми це не обговорювали. Що за свавілля, ельф?! – продовжував гриміти Рей. 

– Та без проблем, – погодилася тим часом Яра, бо й не збиралася з кимось це обговорювати, тож спокійно поставила підпис спеціальним пером, який втягнув у себе частинку її аури. Тепер договір набрав сили й засвітився зеленим кольором.

 – Чудово, – знов усміхнувся ельф, показово ігноруючи злі погляди Рея. – Ласкаво прощу до моєї домівки, – він відкрив двері маєтку і кривляючись вклонився, ніби справді бажаних гостей зустрічає.

Рею лишалося тільки проковтнути свою злість. Паскудник ельф добре знав дракона, тому й не попередив, що підсуне дівчині магічну згоду. А Яра до всього ще й рішуча. Підписала все без зайвих розпитувань та роздумів.