Розділ 2

РЕЙ 

Вже до вечора того ж дня Рей мав усю можливу інформацію про неї. 

Як добре, коли твоя подруга виконавиця обов'язків ректора. Імператор і досі не міг знайти достойну, а головне надійну кандидатуру на ректорське місце. Вчинок ректорки Далайли та її фактична зрада добряче підкосив його довіру. Тож вже не перший рік Ельвіра Гром є фактично ректором академії. Але сама дівчина боїться себе так називати й досі думає, що не впорається.

Тому про дівчину з яскраво-рудим волоссям він тепер знав усе. Третьокурсниця, звати Яра, цілителька і повна сирота, яка має таємничого покровителя, який і розраховується за навчання, присилаючи оплату через свого довіреного помічника. Тому ім'я покровителя й залишається в таємниці. 

– Вона здібна учениця, – продовжувала розповідати Ельвіра, спостерігаючи з вікна за рудоволосою дівчиною, яка швидкою ходою бігла на заняття в академію зі сторони гуртожитків. Рей вже не дивився у вікно, а сидів на дивані, обдумуючи отриману інформацію. – Хороша цілителька буде. Вона прийшла на навчання, вже вміючи працювати зі своєю магією. Так мені розповіли її вчителі. Здається вона стала новою Хранителькою одної з команд в Лабіринтах...

– Лабіринтах? Ця ваша безглузда гра? – перепитав Рей, скривившись мимоволі.

– Так. Гра для сміливих. Але насправді мушу сказати – дівчина дещо полохлива, особливо що стосується залицяльників. Я її пам'ятаю, бо мала вже клопіт з одним повітряним магом, який не дає цій сирітці проходу. Думала то якась ненависть з боку багатія, але ні. Там почуття, – м'яко посміхнулася Еля. 

Рей продовжував мовчати й обдумувати своє. Він і досі ще не вмів підтримувати розмову, коли це йому не було потрібно. Але Ельвіра за ці роки вже звикла до деякої грубуватості дракона, бо знала, що він насправді хороший і доволі чуйний, просто не зовсім вміє це показувати.

– Вибач за мою надмірну цікавість та я все-таки запитаю, бо це вперше, коли ти цікавишся якоюсь дівчиною. Це щось чисто ваше, драконяче? – не втрималася Еля. 

Рей ніколи так себе не поводив, тому звісно їй було цікаво що ж це відбувається.

– Ні, Еля. Це щось чисто моє, особисте, – дещо грубувато відповів Рей, але хоч спробував підсолодити свою відповідь подобою посмішки. – Бувай. Я вже піду. Дякую за інформацію. 

Він собі розвернувся і направився до дверей, не чекаючи якоїсь відповіді від Ельвіри.

– Та нема за що, – дещо збентежено відповіла вона йому у спину. – Все одно нічого особливого про неї не відомо. Сирота ж. 

– Сирота, – погодився дракон і зачинив за собою двері.

– Бідолашна Люсі, – важко зітхнула Ельвіра, знаючи про таємну закоханість сестри її подруги Алекси у дракона Рея. 

Та всі про це вже давно знали. Один лиш Рей не помічав, а може й не хотів помічати очевидного. Хто ж їх, цих драконів, може розгадати…

“Ей, не удавай, що ти мене не чуєш” – це вкотре виходив на ментальний зв'язок ельф Ноель, безмежно дратуючи цим дещо схвильованого Рея. 

“Якщо не відкликаюся, то значить зайнятий” – все ж відгукнувся на голос у голові Рей, бо він вже добре знав цього рудого. Не відчепиться.

“Чим ти там, у тій академії, можеш бути зайнятий?” – невдоволено пирхнув Ноель.

“Навчанням, ельф, я зайнятий навчанням” 

“Та скільки можна вже прикриватись цими дурницями? Ти давно освоїв магію і нормально нею розпоряджаєшся і в іпостасі людини. Хоч мені не розповідай ці дурниці”

“Я ще буду вдосконалювати концентрацію, тому вже казав тобі – мені треба ще рік” – знову вперто пояснював своє рішення Рей. – “До того ж так добре з навчанням тільки в мене. Іншим важче. Їм треба моя підтримка”

“А мені треба ти у відрядженні. І навіть не обговорюється. Чи може ти пропонуєш мені з собою Алексу взяти на останніх термінах вагітності?” – бубонів у голові Рея ельф, поки він йшов віддаленими коридорами академії до одного з виходів.

“Треба перенести відрядження на тиждень. Тоді я поїду” – вирішив Рей.

“Через тиждень вже я боятимусь їхати. Алекс саму не залишу. Але з тобою ж сперечатись марно. Я знаю. Біс з тобою. Поїдемо через тиждень та якщо Алекса передчасно народжуватиме, то ти перекинешся на дракона і на своїй спинці доставиш мене до неї”

Ноель перший від'єднався від ментального зв'язку, бо добре знав що йому відповість Рей. Дракони нікого не допускають кататись на собі. 

Що ж, тепер в Рея був цілий тиждень, щоб познайомитись з дівчиною ближче. Він Елі не хотів нічого пояснювати, бо, мабуть, вперше в житті це було щось і суто його, і також драконяче.  Він навіть сам не міг дати своїм реакціям нормального пояснення. Але точно знав, що вона йому потрібна. Якщо це те, про що думав Рей, то найщасливішим буде його батько…

ЯРА

– А хто це тут у нас? Сирітка загубилася? – солодкувато-лагідно поцікавився Вейн, перегороджуючи мені дорогу. 

Стандартна ситуація. Буденна вже, я б сказала. 

Підіймаю на нього втомлені за день плідного навчання очі й мовчки чекаю продовження. Позаду Вейна, як і завжди, переминаються з ноги на ногу його дружки. 

– Щось ти похмура якась? Втомилася? То давай я тобі додам сили, – простягає він до мене свої граблі.