18 глава

Даміан, згорбившись, сидів на дивані, не піднімаючи очей на Тірейна, що стояв навпроти. Я відійшов до вікна, зі сторони спостерігаючи за сценою, що розгорталася в кімнаті. Гра емоцій на обличчі принца, їхня удавана природність, наштовхнули мене на цікаву думку. Сумніваюся, що колишній мілієць був такий вправний у зміні масок. Питань до переселенця стало ще більше, і після цієї вистави я маю намір отримати відповіді хоча б на деякі з них.

- Отже, Даміане, я чекаю пояснень, - серйозним тоном вимовив Мілійський, заклавши руки за спину.

- Я не розумію, що ви хочете від мене почути, Ваша Високосте, - пробурмотів Даміан.

- Я хочу почути аргументоване пояснення твоєї участі в замаху на мене і Матео.

Перевертень підняв на Тірейна приголомшений погляд. Якщо до цього він виглядав наляканим і стривоженим, то тепер його охопила паніка. Це було помітно по різко зблідлому обличчю, зіницям, що звузилися у вертикальні рисочки, і переривчастому диханню. Хлопець заціпенів, але за мить спробував узяти себе в руки. Зчепивши тремтячі пальці в замок, він прокашлявся і хрипло відповів:

- Вибачте, але я нічого не знаю про замах.

- Переконливо, я повірив, - усміхнувся принц, а потім звернувся до мене: - А ти?

Я мовчки подивився на нього, кинув похмурий погляд на перевертня і відвернувся до вікна, не бажаючи брати участь у цьому фарсі.

- Бачиш, - мілієць знову звернувся до Ейба, - Матео не повірив. Ну, нічого, дізнавачі нас розсудять.

- Я не організовував на вас замах! - вперто повторив Даміан.

- Звісно, тільки на Матео, а те, що я опинився поруч - випадковість, так? Не переживай, це врахують під час винесення вироку. У кращому разі, відправишся на рудники, років на двісті. Ти молодий, регенерація хороша - виживеш, напевно, - тон Тірейна ставав дедалі задумливішим. - Хоча, шанси, що ти вийдеш звідти живим, приблизно шістдесят на сорок.

Ейб знову опустив голову, занурившись у думки. Бачачи, що хлопець не поспішає говорити, Мілійський продовжив тиснути:

- Батько розповідав, нещодавно виявили родовище кадмієвої руди[1]. Для розробки потрібні міцні, витривалі в'язні. І знаєш що? Перевертні - ідеальні кандидати!

Даміан знову підняв погляд:

- Я ні до чого не причетний!

- А ватажок найманців каже інакше, - знизав плечима Тірейн. - Може, він тебе з кимось переплутав? З братом, наприклад? Тобі що-небудь відомо про його плани?

- Ні, - перевертень незадоволено стиснув губи і відвернувся.

- Хм, - криво усміхнувшись, принц дістав із кишені мій артефакт, що допоміг викрити Аргуса Мержина. Повертівши в руці почорнілий камінь, він продовжив допит: - Давай ще раз. Хто організував замах і яка твоя роль?

- Вас там не повинно було бути! І ніякого замаху теж! Брат хотів поговорити з Матео, я передав йому записку, коли Кайлоні вийшов з академії. Це все, що я знаю!

Ми з Тірейном переглянулися, потім втупилися на почервонілий камінь. Мілійський хмикнув:

- Ти й справді такий наївний, що думав, ніби все обмежиться розмовою?

Винувато опустивши голову, хлопець зізнався:

- Ні, я здогадувався, що Ян хоче помститися Кіарі за нашу сім'ю, зігнавши злість на Матео. Але я був упевнений, що буде дуель або бійка... Але найманці... Це підло, я не розумію цього... - він підібгав губи й насупився, занурившись у роздуми.

- Йому не вперше діяти чужими руками, - додав я. - Коли Кіара кинула його, дізнавшись про зраду, Янош підіслав до неї шайсу[2]. Теж не наймужніший вчинок.

- Ой, який витівник! - усміхнувся Тірейн. - Значить, він головний замовник цих веселощів, а ти просто навідник?

Даміан промовчав, тільки сильніше опустив голову і стиснув пальці. Мені навіть стало його трохи шкода: їх із братом вигнали, батька вбили. Матір і сестер він вже ніколи не побачить, а тепер під загрозою його єдина близька людина.

- Даміане, де Янош? - суворо запитав Тірейн.

- Я не знаю.

- Яку ще інформацію, крім планів Матео на сьогоднішній вечір, ти передавав братові?

- З ким Матео спілкується, куди ходить, як проводить вільний час... - перерахував перевертень.

Моє співчуття до хлопця різко згасло. Піднявши брову, я подивився спочатку на перевертня, потім перевів погляд на Тірейна. Той розуміюче кивнув і запитав:

- Чи не забагато інформації для організації розмови по душах?

- Я не вірю, що Ян найняв цих найманців, може, це збіг? - убито вимовив Даміан. - А навіть якщо і він, може, найманці мали затримати Матео або налякати?

Він з надією подивився на мене, ніби хотів, щоб я підтримав його в цій омані.

- Це були професійні вбивці, Даміане. Твій брат готував замах, - упевнено відповів я.

- Що ж мені з тобою робити? - важко зітхнувши, запитав Мілійський. - Гаразд. Матео, викликай дізнавачів, нехай самі розбираються, хто чого хотів.

Ейб здригнувся і схвильовано подивився на принца.