9 глава

Здається, Єдиний прислухався до моїх благань - другий вихідний, та й увесь наступний тиждень пройшли напрочуд спокійно, без несподіванок, неприємностей і нервувань. З королівської канцелярії надійшов довгоочікуваний лист - нашу заявку на збільшення фінансування академії схвалили! Мілійський, не гаючи часу, замовив нове обладнання для навчальних лабораторій і практичних кабінетів, а в їдальні тепер можна було вибирати страви з розширеного меню.

Я з полегшенням подумав, що життя знову увійшло в мирне русло, і найбільші потрясіння тепер пов'язані тільки з витівками адептів. Як же я помилявся! На початку нового тижня ми примудрилися втратити ректора! Усвідомлення того, що принц зник, прийшло до мене, коли на мій стіл ліг тридцятий за рахунком пакет із документами, який супроводжували слова: "Передай Мілійському".

Похмуро розглядаючи цю гору паперів, я почав гарячково міркувати, куди він міг подітися. Ще вчора він затримався в робочому кабінеті - складав план реконструкції тренувального майданчика для бойових магів. Мені ж він доручив скласти новий лист для його батька і заповнити заяву на отримання гранту, який мав піти на будівництво нової смуги перешкод зі справжніми магічними істотами. І мені ніяк не хотілося вірити, що після стількох зусиль і з такими грандіозними планами Тірейн просто взяв і зник.

Щось явно сталося. Але що? Новий замах? Можливо він знову ходив підгодовувати котів і його підловили в одному з підворіть? Хоча, якби сталося найстрашніше, звістка про його загибель уже давно облетіла б усю Мілію.

Мої похмурі роздуми перервав черговий відвідувач. Розлючений Кантіс Готтінг увірвався до мого кабінету. З гуркотом він опустив папку на стіл і проричав:

- Де цей паршивець?!

- Не знаю! Під столом у мене пошукай! Я ж на твою думку його десь у себе ховаю?! - не витримав я, відчуваючи, як у мені закипає злість.

- Вибач, Матео, я розумію, що ти ні в чому не винен. Але в мене вже нерви здають із цим новим керівництвом! Мене студенти ніколи так не доводили!

- Що такого жахливого він придумав? Поки що всі його дії йдуть на користь академії. Он Аргус світиться як світляк і з нетерпінням чекає на нове обладнання в лабораторії.

- У тому й справа, що "поки що"! Аргусу нові апарати, а мені - йди, лови страховидла, і щоб пострашніші були! Ти тільки подивися, що він навигадував!

Кантіс розгорнув переді мною карту зі смугою перешкод, розділену на рівні складності, і на кожному відрізку, окрім спортивних снарядів, мали розміщуватися магічні тварюки, починаючи від дрібної нечисті і закінчуючи злісною нежиттю.

- Я згоден з тим, що студенти повинні набивати руку на тварюках, з якими повинні будуть зустрітися після закінчення академії, - з важким зітханням вимовив майстер. - Але життя цих хлопців та дівчат на моїй відповідальності і як мені простежити за всіма?

- Якщо проблема тільки в цьому, то найми помічників. Визнач кількість необхідних тобі людей або маграсів, а оклад нехай Його Високість внесе в бюджет академії, адже він уже вибив нам підвищені дотації. Цього і наступного місяця навряд чи буде зайвий баланс, але починаючи із зимових місяців, я думаю, тобі зможуть найняти молодших викладачів на допомогу. До того ж, поки самої смуги немає - тобі нема про що переживати. Може Його Величність узагалі забракує ініціативу принца.

- Твоя правда, Матео. І все ж таки, де цей новатор може бути?

- Самому вже цікаво, - знизав плечима я.

- Гаразд, піду ще раз перегляну цей план, - уже більш спокійно пробурмотів Готтінг, і, затримавши погляд на стопці папок на моєму столі, додав, - А вам би не завадив секретар, може, Мілійський і його внесе до бюджету академії?

На це я тільки знизав плечима, а після того, як двері за майстром зачинилися, обійшов свій стіл і, визирнувши у вікно, подивився на тренувальні майданчики. Зараз там займалися студенти з факультету цілительства і третій майданчик узагалі пустував.

Час наближався до вечора, а Його Високість так і не спромігся показатися на очі. Я спустився в їдальню і розпитав Елін, але ні вона, ні її помічники принца сьогодні не бачили.

- Але хтось забрав учорашні страви, що були під стазисом, - пригадала головна кухарка, коли я вже виходив.

Хм, може він справді котів годувати ходив? Ця думка здалася мені цілком логічною, враховуючи його любов до цих тварин. Я попрямував до воріт академії, щоб викликати кам'яного голема, який був одночасно і вартовим, і охоронцем, і вахтером. На моє запитання, чи залишав академію Мілійський минулого вечора, голем відповів ствердно, але так само він підтвердив і те, що принц повернувся до Ніваріуму до опівночі й відтоді не залишав ввірену йому територію.

Спантеличено скуйовдивши волосся на потилиці, я повернувся в академію і попрямував до особистих покоїв принца. Але на вимогливий стукіт ніхто не відгукнувся. Я зайшов до себе і застиг, вдивляючись у ліс, що вже почав тонути у сутінках. Якщо Тірейн на території академії - то знайти його не проблема, от тільки не любив я це діло.

У таємному приміщенні під самим Ніваріумом був найпотужніший артефакт, на якому зав'язувалися всі потоки зациклених на академії заклинань. Про його місцезнаходження знали тільки ректор і проректор, і знання ці передавалися від керівництва до їхніх наступників. За допомогою цього ж артефакту можна було відшукати будь-якого адепта або викладача. Ось тільки енергію він поглинав із неймовірною жадібністю, і використовувати його слід було лише в критичних ситуаціях.