6 глава

Вранці мене розбудив сигнал підйому, але я відтягував момент пробудження. Після низки подій, страх перед новим днем скував мене. Здавалося, зараз варто розплющити очі і на мене знову обрушаться нові події. Я дозволив собі піддатися спокусі повалятися в ліжку ще кілька хвилин і піднявся. Попри мої побоювання, початок дня був спокійним, чого не скажеш про його продовження. І почалося все знову ж таки з Мілійського, а точніше - з виклику до нього.

- Світлого дня, Матео! - життєрадісно привітав він мене, але в розріз із його тоном, у мене виникло передчуття великої підстави, і не дарма. - А які в тебе плани на вечір?

Від його запитання брови самі поповзли на лоб. Передчуття чогось нехорошого зросло стократно...

- Ем... У мене практика в бойовиків.

- Хм, тоді тобі доведеться дуже постаратися і закінчити зі справами, щоб встигнути до її початку.

- З якими справами, - підозріло примружився я.

- З цими! - радісно посміхаючись шльопнув він перед собою стопкою товстих папок. - Це зведення з бухгалтерії за десятки років. Треба на основі цих даних сформувати грамотний звіт, особливу увагу приділивши стовпчику витрат, як поточних, так і прогнозованих з урахуванням модернізації академії.

- З урахуванням чого? Модрен... Морнен...

- З урахуванням запланованого на цей рік підвищення якості постачання академії. Я збирався замінити деяке учбове обладнання, а також кухонне, та крім того, переглянути раціон студентів. Зараз більшу частину займає крупа і хлібобулочні вироби, а треба збільшити порції насамперед м'яса і риби, ну і овочів із фруктами теж. Іншими словами, харчування має бути більш збалансованим.

- У нас подають і м'ясо, і рибу... - заперечив я.

- Ну так, тільки після перевертнів на роздачі практично нема з чого вибирати, - хмикнув принц.

- І ось ще що, напиши супровідний лист батькові від мого імені, я його потім перепишу.

Дивуючись поставленим завданням слабко поцікавився:

- А чому б вам самому його не написати?

- Бо якщо його напишу я, то батько нам не те що грошей не дасть, а й узагалі академію із землею зрівняє.

- Вибачте, але все це завдання радше для секретаря чи помічника ректора...

- От як? Ну то поклич цих загадкових звірят, я ж їх чомусь не бачу... Утім, треба буде це виправити, але поки що, саме ти будеш їх заміщати.

- Тоді, може, бухгалтерії передати?

- А звідки я на твою думку це притягнув? Я вчора намагався, але мені здається, простіше з нечистю домовитися, ніж змусити цих дамочок працювати понаднормово.

Важко зітхнув, приймаючи поразку.

- І в який термін треба вкластися?

- До кінця дня.

- Цього? Але в мене практика, через... - я звірився з кишеньковим годинником, - чотири години!

- Тоді тобі треба поквапитися.

Я очманіло подивився на знахабніле начальство і навів останній аргумент:

- Сьогодні ж п'ятниця, хто цим займатиметься на вихідних? Може все-таки в понеділок подати, а за вихідні я складу такий звіт, що гхари розплачуться!

- Королівська канцелярія працює без вихідних, крім того, завдяки супровідному листу, наше прохання пройде всі бюрократичні ланки швидше. Відкладати не можна: наприкінці наступного тижня ми подаємо оновлені відомості про кількість студентів на бюджетній основі, тож нехай краще часовий проміжок між нашими листами щастя буде побільше.

Мляво здивувавшись новому незрозумілому терміну, що злетів з вуст Мілійського, я незадоволено втупився на стопку документів, але вона не зменшилася. Кивнув самовдоволеному начальству і забрав із собою бухгалтерські зведення. Усередині все кипіло від гніву. Але крім того, я розумів, що це в моїх інтересах простежити за чесною витратою бюджетних коштів. А з іншого боку - у мене й без того повно роботи. Ще й лист цей писати, ніби я за нього домашнє завдання роблю, чесне слово!

За якийсь час глянувши на годинник, зрозумів, що чотири години пролетіли надто швидко і я вже запізнююся на пари! До потрібної аудиторії дістався в рекордні терміни. Але виявилося, що поспішав я даремно...

Влетівши в кабінет, я застиг на порозі здивовано втупившись на Мілійського. Заклавши руки за голову і закинувши ноги на викладацький стіл, він розгойдувався сидячи на стільці. Перевів очманілий погляд на студентів: кожен, накрившись індивідуальним щитом, працював за алхімічною установкою, повторюючи мою учорашню лабораторну роботу, тільки без руйнівної імпровізації на самому початку.

- Професоре Кайлоні, ви вже закінчили з моїм дорученням? - глузливо запитав Тірейн.

Перевів погляд на нього, придушив роздратування, викликане його самовдоволеною посмішкою, і стримуючись відповів:

- Ще ні.

- У такому разі, не сміємо вас затримувати.

Сказавши це, принц ніби втративши до мене інтерес, знову втупився на студентів. Я окинув групу бойовиків уважним поглядом, але всі виявилися зайняті справою і моя поява викликала в них слабкий інтерес. Вийшов із кабінету, акуратно прикривши двері. І от як до цього ставитися? Зробив глибокий вдих і вирішив подумати про це пізніше, а зараз треба закінчити з "дорученням" Його Високості.