14 глава

Не встиг Абігор викласти події того вечора, як у кімнату через розкрите вікно ввалився схвильований Матео.

- Ура-ура-ура! Ти прокинулася! - з радісними криками єнот кинувся обійматися під спопеляючим поглядом наставника, який поїв мене в цей момент відновлювальним зіллям.

- Вона ще занадто слабка, - сказав Карро, згрібаючи його з ліжка і прямуючи до вікна з явним наміром видворити назад.

- Залиш... - слабо прохрипіла я. Присутність життєрадісного хлопчини, як це не дивно, надавала мені сил, та й чого приховувати, сама його компанія мені подобалася.

Гор застиг на мить, потім обернувся до мене із запитально піднятою бровою. Не знаю, які думки бродили в нього в голові, але за якусь частку секунди вираз його обличчя закам'яніло, приховуючи будь-які емоції. Нічого не кажучи, хлопець випустив тушку Матео і, не звертаючи уваги на його скарги і лайку, підхопив відро з куркою, миску, з якої напував мене, і так само мовчки вийшов з кімнати. Хм...

- Ото вже, злісний гоблін! - проворчав Матео, дивлячись на зачинені двері. - Хоча, не приховую, користь від нього теж є. Це ж він мене того вечора, коли до тебе та страхолюдина влізла, з кімнати вигнав. І було б через що?! Усього-то гаманець підібрав... який він впустив... під подушкою...

Я хмикнула, єнот зробив вигляд, що засоромився, але продовжив:

- Ну то таке. Я подумував у тебе перекантуватися. Ще дивлюся: вікно так вдало відчинене. Заліз і вже хотів потішити тебе своєю компанією, як глядь - а ти й не одна зовсім! Як тільки з підвіконня не звалився, коли те страховисько побачив?! Ну я й метнувся назад до цього хмиря. Щоправда, довелося довго у вікно бити: він відчиняти не хотів. Але ж моя впертість міцніша за його нерви, я тобі скажу, ха! Отже, сказав я, що тебе якась кракозябра осідлала і до шиї присмокталася - він одразу ж кинувся рятувати і прокльонами сипати. Я до речі парочку запам'ятав.

Злодюжка знову замовк задумливо чухаючи правий ріг, але раптом стрепенувся:

- До речі, ти не знаєш, ким би міг бути "безмозкий помийний кіт-переросток", з якого Абігор поклявся зробити опудало, якщо побачить?

- Мабуть, він мав на увазі мого колишнього. Він перевертень, пантера. І ми з ним посварилися перед практикою, - що більше я говорила, то краще почувалася. - Шайса - розумна нечисть, вона б не прийшла до мене за власним бажанням, зазвичай вони полюють на дітей. Отже, це була наводка, яку міг зробити інший маг. А крім як Яноша, ніхто більше на думку не спадає. У мене не було ворогів в академії.

- Ммм, - глибокодумно видав Матео і зам'явся, нетерпляче поглядаючи на мене.

- Ну, давай, запитуй уже.

- А через що посварилися?

- Він мені зрадив з ельфійкою.

- Еее... кхм, - на якийсь час він застиг із порожнім виглядом, дивлячись у стіну, - ти можеш забити мене тапками, але я думаю, він правильно зробив.

- Що?!

- Зачекай обурюватися, - замахав він лапками перед моїм носом, - я ось що мав на увазі: бачив раз цих ельфійок, точніше одну. Не знаю, як інші, але та навіть зі своїми поводилася як натуральна стерва, що вже казати про інших маграсів? Про людей я взагалі мовчу, нас вона, напевно, з брудом змішує. Тож якщо твій колишній хлопець проміняв тебе на таку відморожену воблу, то туди йому й дорога - у служіння тій дівчинці. Я на його місці взагалі не дивився б на інших. І якщо на чистоту, ти зараз не в найкращій формі...

- От спасибі! - фиркнула я.

- Немає за що, і не перебивай мене, - продовжив Матео, поклавши долоньку мені на губи, - Так от, навіть у такому стані ти набагато привабливіша, ніж була та ельфійка. Я взагалі ніколи не зустрічав таких як ти. Хоча, правду кажучи, у нашій глушині взагалі гарних дівчат мало.

- Ах, ти зараза! - обурено вигукнула я, підіймаючи ковдру і скидаючи єнота на підлогу, що, втім, не завадило йому і надалі реготати.

Його заразливий сміх не залишив мене байдужою і викликав посмішку. Саме в цей момент увійшов Абігор. Окинувши нас важким поглядом, він сказав:

- Радий, що ти йдеш на поправку, Ніко, але тобі потрібен ще час на відновлення і хороший відпочинок. Випий його зараз, а трохи згодом зайде пані Тіна і погодує тебе бульйоном, - з цими словами він віддав мені пляшечку з відновлювальним зіллям, потім продемонстрував невеликий рюкзак, - а це тобі, Матео, мої сумки будуть зайняті найближчим часом. Можеш звикати вже зараз, - і з усмішкою кинув рюкзак похмурому єнотові, після чого підійшов до вікна і зачинив його. Дочекавшись, коли незадоволений злодюжка влізе в нову сумку, він підхопив її і побажавши мені якнайшвидшого одужання, пішов.

***

Я нудьгуючи проводжала людей, що снували туди-сюди по ринку, байдужим поглядом. Мені знадобився ще один день для повного відновлення, і ось зараз ми з Матео, який ховався в рюкзаку, чекали, поки Карро зробить всі покупки. Наставник зник в продуктових рядах, вишукуючи відповідну для походу їжу. У рюкзаку, що стояв біля ніг, заворушився єнот. Йому теж було нудно, але я вже не раз шикнула на нього, щоб не привертав до нас увагу, тому більше з розмовами до мене не ліз. Через якийсь час я звернула увагу на нездорове пожвавлення в м'ясній крамниці навпроти нас.