Пролог

Кам'яні горгульї байдуже спостерігали за дійством, що розгорнулося в церемоніальному залі. Живе полум'я численних смолоскипів висвітлювало їхні горбаті крилаті постаті та застиглі оскали на мордах. Через танець світла та тіні створювалося враження, що кам'яні сторожа потроху відходять від свого сонного забуття й ворушяться, розминаючи м'язи. А може, так було й справді, адже ці істоти затим сюди й поставлені, щоб стежити за порядком та, в разі чого, втрутитися. Але поки все йде своєю чергою.

Серед великої зали зібралося кілька груп людей і маграсів[1], студентів і викладачів. Сьогодні день розподілу на практику та випускний. По суті, найважливіша подія після іспитів, тому що тільки на практиці майбутні маги можуть показати чого вони варті та що собою представляють. І саме від кураторів та наставників залежить, чи повернуться студенти до рідних пенатів у тій кількості, в якій їх покидали.

Урочиста промова ректора академії Ніваріум, високоповажного професора Ерольда Мейга, розносилася над головами присутніх, наштовхуючись на стіни та відбиваючись від них, створюючи відлуння. Здавалося, що говорять одразу кілька людей, але слова професора були чутні всім. Він тим часом підійшов до самого розподілу.

Ось вже складено групи з молодших курсів та оголошено їх кураторів. Справа залишилася за малим – розбити на пари студентів старших курсів та випускників магістрату – їхніх наставників. Списки були складені заздалегідь і немає нічого простішого, ніж зачитати їх, завершивши церемонію розподілу. Але саме з цим й виникли труднощі.

Одна за одною складені пари відходили убік, щоб обговорити спільні дії на практиці. Урочиста частина добігала кінця і скоро можна буде відправитися святкувати. Тому ніхто не розходився – чекали, коли їх запросять до святкових столів та розпочнеться випускний бал.

- Ніколас Лісса! - Оголосив ректор, - вашим наставником буде Абігор Карро.

- Ні!

- Що "ні"? - професор Мейг, який не чекав такого втручання, навіть не відразу зрозумів, хто йому заперечив. Нахмуривши кудлаті сиві брови, він оглядав сполоханих студентів, які пошепки перемовлялися і косилися на дві постаті, що застигли перед ним.

- Я не хочу, щоб він був моїм наставником! - Сказала одна з фігур.

«Цього мені ще не вистачало!» подумав Ерольд Мейг, похмуро оглянувши пару наставник-студент, але кинутий погляд на горгулій зіпсував йому настрій ще сильніше. У кам'яних істот, які на його пам'яті ще жодного разу не подавали ознак життя, почали спалахувати примарним зеленим світлом очі. Традицію розподілу щойно було порушено…

[1] Маграс – узагальнююча назва магічних рас.