Chapter 10

— Навіть не віриться, що твій страх- клоуни! - я почала тихо посміюватися собі в кулачок, щоб хлопець не помітив, а то хто знає, що йому на думку спаде.

— Мені вдалося помітити рану у тебе на боці, значить ти все ще боїшся того монстра, я ж правий? - Ліам повністю проігнорував мої слова, а я повністю «зайшла в себе».

Навіть не знаю що сказати. Я не пам'ятаю своїх снів, мені не було боляче, але рана звідкись з'явилася. Такий самий був випадок з Дімоном. Це цілком пояснює, чому він не помітив свою рану і це пояснює, чому він був такий стривожений. Його уві сні поранили, як і мене. Той його стан останні дні, він щось знав про це?

Буде складно вибратися з усього цього, коли ти спиш і навіть не знаєш, що тебе можуть поранити уві сні, а все з'явитися в реальності.

— Як ти дізнався, який мій страх? - також вирішила проігнорувати його слова.

—  Я помітив, як ти дивилася на нього, а як на клоуна, - коротко відповів він і підвівся з підлоги, пішов до вікна, а я не наважувалася піти за ним. — Будеш мовчати? - сказав через якийсь час мовчання і повернувся до мене, спираючись на підвіконня. — Та й яка різниця? Мовчи раз так вирішила, - він видихнув.

Якийсь час я мовчала, не могла й слова сказати, і ми мовчки слухали, як за вікном бігають страхи, шукають щось, слухали різні лякаючі звуки, від яких пробігало тремтіння і навіть трясло.

Їх багато, а я жодного не побачила зі свого вікна у кімнаті.

— Чому їх немає біля будинку? - я підвела очі з підлоги на Ліама, який навіть здригнувся через те, що я перебила мовчання.

— Те місце захищене, - він обернувся до мене, - не знаю, як це, - тихіше додав.

Тоді чому академію не захищено? Я так і не спитала в нього цього. Впевнена, що це він почув від старого Марджера.

— Але до Дімона якось дісталися, - і я різко замовкла, підняла злякані очі на Ліама, обличчя якого ледве змогла побачити, через те, що він стояв спиною до вікна. Це були лише думки в слух, я не хотіла, щоб він це чув, а зараз я навіть не можу зрозуміти його реакції через те, що просто не бачу його емоцій. Він мовчав, і не можу не сказати, що це на мене тиснуло і навіть не розуміючи того, я почала виправдовуватись, пояснювати, що мала на увазі: - я хотіла сказати, що в нього була рана вранці, а дальше що сталось? Було ж більше ран, коли його знайшли! - притихла і продовжила:- я його не могла розбудити... - і з кожним словом я говорила тихіше, невпевнена в собі, але я казала правду!

— Того дня Дімон був з Монікою, - почав він. Його голос не смикався, говорив спокійно і рівно, що навіть його голос манив і змушував слухати, - він був сам не собою. Кричав, зривався і все повторював: «сусідка», «сусідка», «сусідка», - я була здивована. Але це цілком пояснює, чому на мене так зірвалася Моніка. Але якщо він не про мене? Чи щось мав на увазі інше? Я навіть не знаю, що може бути вірніше хоч на грам, але найбільше схиляюся до другого. Не думаю, що може бути справа в Айві, але коли я думаю все більше про це, я починаю помилятися, тому що бачила, як він реагував на те, коли я її згадала, він же втік. І Маріса. А Ліам? Він сам почав про Айві говорити, а точніше налетів на мене, звинувачував, а зараз він більш-менш нормально зі мною розмовляє.

— Значить та трійця, якось запустили свої страхи, щоби їх убили? - я піднялася на ноги, вирішила перейти на іншу тему.

— Або когось одного, а хтось опинився не в той час і не той день в коридорі, - сухо промовив роблячи свої доводи і висловлюючи свою думку. Здається, з Дімоном все вирішено, буде тільки відкрите питання з його словами про сусідку і що він мав на думці.

Я мовчки з цим погодилася підтискуючи губи.

Крок за кроком я почала йти до нього, хлопець тільки проводжав поглядом стежачи за кожним моїм шерехом.

— Як твій тато став директором? - тихо спитала, підійшовши до нього і ставаючи поруч, кладучи руки на підвіконня і зрідка поглядаючи на обстановку за вікном.

— Це завдяки тому, що він брат Ноеля, - він звів очі на мене. — Дядько мій все придумав. Знав, що може померти, і через те, що залишилася батькова сперма, він вирішив зробити угоду з дівчиною, яка виносила тата, - я була шокована. Навіть здогадатися про це не могла. Значить, різниця між братами може бути двадцять років? Та й наскільки їх можна назвати братами? Різні матері, та й батька містер Голдсміт ніколи не бачив, лише Ноель йому родич з яким його пов'язує тільки насіння так званого батька.

Завдяки такому моменту, навіть лякаючому моменту, ця розмова, чи можу я з упевненістю сказати, що нас це зблизило? Чи можу? Дивлячись у його очі, яких він навіть і не думає відводити, бачачи, як він теж дивиться і немає там того «та йди ти нахер!», чи можу стверджувати, що тепер він на мене не гаркатиме, не робитиме своїх переконань не перевіряючи факти, переконувати, що я в чомусь винна, а я побоюватись його, як чистого вогню?

Але, навіть не прийшов і короткий час, як усе повернулося на свої круги. Ліам відвернувся від мене і ніби застигнув, показував усім виглядом, що шкодує про те, що сказав все це. А я поспішила набратися хоробрості для того, щоб дати йому відсіч у його доводах, які він поспішить пред'явити мені найближчим часом.

— Давай, кажи, я чекаю, - сказала твердо і підійшла ближче до нього, ставши поруч.

— Тебе ніхто тут не знає. А я дізнаюся цікаві новини, що після смерті сестри, якась дівчина з'являється в Ноель, то ще її точно щось пов'язує з моєю сестрою, вірно, Вегас? - я відвела всього на мить очі, вдихнула чим глибше повітря. Якщо ще кілька секунд назад у мене в голові могла прослизнути думка про те, щоб все розповісти Ліаму, то тепер для такої думки немає місця на життя. Це було б повне безглуздя, я впевнена, що він навіть не подумає про те, щоб мене зрозуміти, а почне далі топити чим глибше в якійсь калюжі аби я подохнула і здалася, адже він так хоче і не зрушить з цієї позиції.

— Припини нести нісенітницю! Ти ні чорта не знаєш і знати не хочеш, адже вже сам зробив картинку, яка тобі зручна! - я почала сильно кричати, навіть не усвідомлювала, наскільки сильно посилюю крик з кожним словом. Я б і далі продовжила свій потік слів, якби не Ліам, який несподівано закрив мені рота долонею і притиснув до себе, але лише на мить, щоб я замовкла і відійшов від мене.